Коли рішення про накладення фінансових санкцій є неправомірним

Сторони спору

Позивач – підприємство, відповідач – управління Держпраці.

Обставини справи

У ході інспекційних відвідувань підприємства управлінням Держпраці розглядалися питання дотримання законодавства про працю. Було встановлено ряд порушень, а саме:

• підприємство допустило до роботи фізосіб на підставі ЦПД без укладення з ними трудового договору (без наказу роботодавця і повідомлення податкового органу про прийнятих співробітників), порушивши вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП;
• з травня по вересень 2018 року зарплата директорові підприємства не нараховувалася і не виплачувалася, що суперечить вимогам ст. 94 КЗпП;
• на порушення ст. 10, 15 КЗпП колективний договір укладено не на основі чинного законодавства (передбачено виплату зарплати один раз на місяць), не зареєстровано місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Крім того, до перевірки не були подані посадові інструкції всіх працівників, посади яких передбачені в штатному розписі підприємства (порушено ст. 29 КЗпП). На підставі висновків акта перевірки підприємству був виданий припис про усунення виявлених порушень, також на підприємство були накладені штрафи за порушення трудового законодавства. Підприємство звернулося до суду з проханням скасувати постанову про накладення штрафів. Суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов підприємства. Тоді управління Держпраці подало апеляційну скаргу.

Позиція позивача

В акті перевірки помилково зазначено, що укладені ЦПД мають усі ознаки трудового договору, оскільки ці договори визначають кінцевий результат, а не процес праці, і передбачають отримання оплати за фактично виконану роботу, що свідчить про цивільно-правові відносини між сторонами. А директорові підприємства з травня по вересень 2018 року не нараховувалася і не виплачувалася зарплата, оскільки він є єдиним засновником підприємства і в зазначений період виконував функції директора безплатно, без укладення з ним трудового договору. Крім того, управління Держпраці не повідомило підприємство про дату і час розгляду справи про притягнення його до відповідальності за порушення трудового законодавства.

На чиєму боці суд

Апеляційна скарга Держпраці не була задоволена (Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду України від 24.12.19 р., ЄДРСР, реєстр. № 86635847).

Аргументи суду

1. Згідно з п. 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 26.04.17 р. № 295 (далі – Порядок № 295), держконтроль за дотриманням законодавства про працю здійснюється інспекторами Держпраці та її територіальних органів у формі інспекційних відвідувань і невиїзних інспекцій. При інспекційних відвідуваннях інспектор повинен пред’явити керівникові об’єкта відвідувань або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9 Порядку № 295). За результатами інспекційних відвідувань або невиїзної інспекції складається акт і в разі виявлення порушень законодавства про працю – розпорядження про їх усунення (п. 19 Порядку № 295).
2. Згідно з п. 6 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.07.13 р. № 509, про розгляд справи про накладення штрафу роботодавця повинні повідомити не пізніше ніж за 5 днів до дати розгляду – рекомендованим листом або телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення його представникові, про що на копії повідомлення робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У цьому спорі відсутні відомості про вручення позивачеві повідомлення про дату і час розгляду справи. Само по собі направлення такого повідомлення не є доказом його вручення. Такі процедурні порушення з боку суб’єкта владних повноважень (Держпраці) є істотними, а прийняте за ним рішення без дотримання встановленого законом способу його прийняття не може вважатися законним.

Висновок

Неповідомлення роботодавця про розгляд справи про притягнення його до відповідальності за порушення трудового законодавства є підставою для скасування постанови про застосування фінансової санкції.