Як діяти суб’єктам господарювання після скасування Господарського кодексу: роз’яснює Мін’юст

Скасування Господарського кодексу: вивчаємо нововведення, що стосуються договірних відносин

Штатний розпис і скасування Господарського кодексу

З 28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс (далі – ГК). Згідно із Законом від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» із цієї дати почався трирічний перехідний період, протягом якого має пройти реформування державних і комунальних підприємств, а також перехід на Цивільний кодекс як основний нормативний документ, що регулює господарські відносини. Ми вже писали про нововведення, які стосуються договірних відносин, і про те, чи потрібно підприємству мати штатний розпис (див. нижче). У цій статті, керуючись роз’ясненням Мін’юсту від 27.08.2025, ми розглянемо такі питання:

• чи може керівник діяти від імені підприємства без довіреності;
• чи можуть суб’єкти господарювання не використовувати печатку;
• чи можна передбачати в договорах штрафні та оперативно-господарські санкції.

Чи дозволено керівнику вчиняти дії без довіреності

Нормою ч. 5 ст. 65 ГК було передбачено, що керівник підприємства діє без доручення від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Однак у гл. 7 «Загальні положення про юридичну особу» Цивільного кодексу (далі – ЦК) кореспондуюча норма відсутня. Тому слід звернутися до загальних засад, викладених у гл. 17 «Представництво» ЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.

Також згідно зі ст. 244 ЦК представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Нагадаємо, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Основним установчим документом товариства є статут, у якому вказуються найменування юрособи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок ухвалення ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. Установчий документ може містити інші положення (ст. 88 ЦК).

Резюмуємо. Положення щодо представлення юридичної особи її керівником без довіреності може бути визначено в установчому документі юрособи. Крім того, згідно з п. 12 ч. 2 ст. 9 Закону від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» відомості про керівника юрособи та про інших осіб, які можуть учиняти дії від імені юрособи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, можна внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Чи використовувати тепер печатку

Статтею 58¹ ГК було передбачено, що суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки, але це не є обов’язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб’єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Звертаємо увагу, що ця норма була диспозитивною і дозволяла юридичній особі на власний розсуд вирішувати, застосовувати їй печатку чи ні.

У гл. 7 ЦК кореспондуючої норми немає. Однак положення щодо необов’язкового використання печатки було включено Законом від 23.03.2017 № 1982-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами – підприємцями» до низки законодавчих актів.

Як було зазначено вище, згідно зі ст. 88 ЦК статут, який є основним установчим документом товариства, крім найменування юрособи, органів управління товариством, порядку прийняття ними рішень, порядку вступу до товариства та виходу з нього, може містити й інші положення, зокрема й про печатку юрособи.

Резюмуємо. Питання застосування печатки юридичною особою слід прописувати в її установчих документах.

Чи застосовувати до порушника оперативно-господарські санкції

Норма ст. 235 ГК передбачала застосування до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин оперативно-господарських санкцій за порушення зобов'язань. Нагадаємо, оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

Питання застосування штрафних санкцій до порушника повною мірою врегульовані положеннями гл. 49 ЦК, яка регламентує забезпечення виконання зобов’язань, та гл. 52, 53 ЦК, які визначають поняття та умови договору.

Так, поняття неустойки (штрафу, пені) та порядок її застосування визначено ст. 549–552 ЦК, а питання стягнення неустойки чи відшкодування збитків у разі порушення зобов’язання розглянуто в ст. 624 ЦК.

З огляду на те що відповідно до ст. 236, 237 ГК основним документом, який має визначати види та порядок застосування оперативно-господарських санкцій, є саме договір, юридичні особи можуть передбачити застосування відповідних оперативно-господарських санкцій у договорах, керуючись загальними положеннями ст. 611, 615, 627, 628 ЦК щодо встановлення окремих видів забезпечення виконання зобов’язань.

У ст. 236 ГК було наведено перелік оперативно-господарських санкцій, який не був вичерпним. Тож сторони можуть передбачити в договорі й інші санкції, які можуть бути застосовані до порушника.

Таким чином, суб’єкти господарювання можуть установити в договорі порядок застосування оперативно-господарських санкцій, керуючись положеннями цивільного законодавства на загальних засадах.

Нагадаємо, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, установлені договором або законом.

Наприклад, згідно зі ст. 615 ЦК у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Також відповідно до ст. 546 ЦК виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК).

Резюмуємо. Спираючись на вищевказані норми ЦК, сторони можуть домовитися про порядок односторонньої відмови від зобов’язання, установлення окремих видів забезпечення виконання зобов’язання, що кореспондується з видами оперативно-господарських санкцій, які були передбачені п. 1–3 ч. 1 ст. 236 ГК.