Нараховуємо ЄСВ: корисні поради та огляд судової практики

Що входить до бази нарахування ЄСВ

Питання визначення бази нарахування єдиного внеску (далі – ЄСВ) на сьогодні все ще залишаються актуальними. 

Що є базою нарахування ЄСВ, визначено у ст. 7 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) та розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.15 р. № 449.

Частиною 7 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, на які виплати не нараховується ЄСВ. На виконання цієї норми постановою КМУ від 22.12.10 р. №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Однак іноді все ж буває важко вирішити, нараховувати ЄСВ на певний вид виплати чи ні. На допомогу, звісно, приходить Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5. Адже все, що входить до фонду оплати праці, є базою нарахування ЄСВ. 

Незважаючи на це, неясності щодо нарахування ЄСВ на окремі виплати працівникам підприємства залишаються.

Тож пропоную до вашої уваги зведену таблицю (див. у кінці статті), розроблену на підставі аналізу запитань, що надходять від бухгалтерів, та відповідей ДФС, наданих в індивідуальних податкових консультаціях. Така інформація допоможе визначити, чи входить конкретна виплата до бази нарахування ЄСВ та які нормативно-правові акти регулюють це питання. 

Огляд судової практики з питань сплати ЄСВ 

Розглянемо, за що може ДФС накласти штраф і нарахувати пеню, та звернемо вашу увагу на останні судові рішення з приводу несплати або несвоєчасної сплати ЄСВ.

Передусім нагадаю, що згідно з п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.17 р. № 295, відповідні інспекційні відвідування проводяться на підставі інформації ДФС та її територіальних органів щодо роботодавців, які мають заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника. 

Крім того, постановою КМУ від 29.07.15 р. № 528 затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Розглянемо деякі судові рішення щодо найпоширеніших випадків, які трактуються контролюючими органами як порушення з нарахуванням штрафних санкцій та пені. Аналіз цих «порушень» допоможе захистити свої права в разі отримання відповідного «листа щастя».

Технічна помилка у Звіті не є підставою для нарахування ЄСВ та пені

Мають місце випадки, коли ДФС нараховує штрафні санкції на підставі виправленої технічної помилки. 

Наприклад: у Звіті з ЄСВ допущено механічну помилку, а саме помилково завищено ЄСВ (у таблиці 4 в рядок 4.1 помилково перенесено суму з рядка 1), який підлягає сплаті. Незважаючи на те що підприємством було подано Звіт з унесеними коригуваннями, складено акт із контролюючим органом про допущення технічної помилки та встановлено відсутність розбіжностей зі сплати ЄСВ, ДФС вважає, що підприємство має обов'язок сплатити самостійно відкориговану суму ЄСВ.

Судом установлено, що обов'язок щодо нарахування ЄСВ випливає не з факту складання (подання) звіту, а з факту нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування ЄСВ є заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів (п. 1 розд. І Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.15 р. № 435), а не на підставі даних Звіту з ЄСВ. А в наведеній ситуації помилки припущено під час формування Звіту, тобто вже після нарахування та сплати ЄСВ (постанова Верховного Суду України від 04.12.18 р. у справі № 806/230/17). Тому підстав для нарахування ЄСВ та пені за несплату (несвоєчасну сплату) в такому разі немає.

Платник ЄСВ не відповідає за порушення строку виконання банком його доручення на перерахування внеску

Також непоодинокими є випадки, коли ДФС нараховує штрафні санкції за несплату (несвоєчасну сплату) ЄСВ на підставі того, що підприємство своєчасно не виконало свого обов'язку зі сплати ЄСВ, оскільки кошти надійшли на відповідні рахунки пізніше встановлених законодавством строків. 

У разі виникнення таких претензій у ДФС слід пам’ятати, що згідно з п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати ЄСВ вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 22.4. ст. 22 Закону від 05.04.01 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346) обов'язок платника зі сплати податків вважається виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування на відповідний рахунок Казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу. Про це зазначено в постанові Верховного Суду України від 29.11.18 р. у справі №816/234/16.

Згідно з п. 8.3. Закону № 2346 відповідальність за порушення строків виконання доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, несе банк, який обслуговує платника. 

Помилково поданий ФОП – пенсіонером за віком звіт з ЄСВ не означає обов’язку сплати зазначеної в ньому суми 

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці, які є пенсіонерами за віком, звільняються від сплати ЄСВ за себе. Навіть якщо такий підприємець помилково подав до органу ДФС Звіт з ЄСВ за відповідний рік, це не спричиняє обов’язку сплатити визначену ним самостійно суму ЄСВ.

Як зазначено в рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.18 р. у справі №540/2256/18: «та обставина, що позивачем подано відповідну звітність про нарахування єдиного внеску, не є визначальною для прийняття вимоги про сплату недоїмки та застосування фінансових санкцій, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску, на думку суду, може бути підтверджена не шляхом подання звітності, а шляхом сплати коштів. В іншому випадку, дії податкового органу, а саме прийняття вимоги про сплату недоїмки, дають підстави визнати, що вони направлені на примусове в подальшому стягнення єдиного внеску, що суперечить вищенаведеним приписам Закону №2464-VІ та є порушенням прав Позивача».

Сплата ЄСВ не на той рахунок не є його несвоєчасною сплатою 

Також актуальним залишається питання сплати податків не на той бюджетний рахунок. Неодноразово судами зазначалося, що помилкове перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання не на той бюджетний рахунок не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Фактом несплати податку в термін, установлений законодавством, на відповідний рахунок є бездіяльність платника податку, тобто невчинення ним дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до держбюджету. Допущена ж помилка не спричиняє настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету. Такий висновок міститься в постанові Харківського апеляційного суду від 28.11.18 р. у справі № 820/2123/18.

Отже, помилкове внесення позивачем коштів на інший рахунок не є підставою для висновку про несплату необхідної суми узгодженого грошового зобов'язання у визначений законом термін.