Чи можливе зняття арешту з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу – судова практика

Більше за темою:  

Адмінарешт майна: як захищатися залежно від ситуації

 Заарештовано банківський рахунок підприємства: що робити?

У справі № 2/1522/11652/11 ВП Верховного Суду вказала, що законодавством не передбачено обов’язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.

Так, закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов’язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та в разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов’язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків. Водночас, законодавець у Законі від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно з поверненням виконавчого документа стягувачу (ч. 3 ст. 37 Закону). Отже, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону).

Постанова ВП Верховного Суду від 14.05.2025 № 2/1522/11652/11.

«Судова влада України»