Сумісництво: обмеження, особливості та необхідні дії роботодавця

Більше за темою:

Особливості оформлення на роботу сумісника

Оплата лікарняного за сумісництвом за кошти роботодавця

Чи має право підприємство забронювати військовозобов’язаного працівника, який є сумісником?

Лікарняні та декретні сумісникам у 2025 році: коли та як оплачувати

Які обмеження встановленні законодавством при роботі за сумісництвом? 

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП) 

Закон від 14.10.2014 № 1700-VII « Про запобігання корупції» зобов’язує застосовувати обмеження щодо роботи за сумісництвом до окремих категорій працівників та визначає умови коли такі обмеження застосовуються. Додаткові роз’яснення щодо обмеження сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності надані на сайті Національного агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). 

Окремо звертаємо увагу, що зі ст. 102¹ КЗпП виключена норма, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, організацій визначає КМУ, а постановою КМУ від 22.11.2022 № 1306 визнано такими, що втратили чинність: 

• постанову КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»; 
• постанову КМУ від 04.03.2015 № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції»; 
• наказ Мінпраці, Мін’юсту , Мінфіну від 28.06.1993 № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». 

Зазначеним вище нормативними актами, зокрема встановлювались обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом – не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу. 

Таким чином обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій скасовані. 

Законодавство дозволяє  встановити колективним договором чи за угодою сторін (трудовим договором), обмеження для роботи за сумісництвом (ч. 2 статті 24 КЗпП). Водночас такі обмеженням мають бути обґрунтованими і не повинні порушувати конституційних прав громадян, встановлених ст. 43 Конституції. 

Які особливості укладення трудового договору з працівником на виконання роботи за сумісництвом?  

Кількість трудових договорів, за якими працівник може працювати за сумісництвом  законодавством не обмежена. Водночас при укладенні трудового договору на роботу за сумісництвом сторони повинні враховувати реальну можливість працівника виконувати таку роботу. Умови трудового договору повинні бути завчасно обговорені, особливо в частині регулювання робочого часу, графіка роботи такого працівника, який  не повинен збігатися з графіком роботи за основним місцем роботи. 

Забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди (стаття 9 КЗпП). 

Який алгоритм дій роботодавця щодо оформлення трудових відносин з таким працівником? 

Законодавство про працю не мітить окремих вимог щодо процедури оформлення на роботу працівника за сумісництвом, алгоритм оформлення трудових відносин з урахуванням вимог законодавства може бути наступним: 

• надання громадянином документів передбачених законодавством.  

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи (ч. 2 ст. 24 КЗпП); 

• підготовка і підписання  трудового договору. 

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Випадки коли додержання письмової форми є обов'язковим встановлені ст. 24 КЗпП. У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. (ч. 1 ст. 2 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»); 

• підготовка і видача наказу (розпорядження) про прийняття на роботу. 

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця (ч. 4 ст. 24 КЗпП). 

• подання повідомлення до ДПС про прийняття працівника до початку роботи. 

Порядок подання повідомлення Державної податкової служби та її територіальних органів про прийняття працівника, затверджений постановою КМУ від 17.06.2015 № 413; 

• інформування працівника про умови роботи відповідно до вимог ст. 29 КЗпП. 

До початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про: 

• місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи; 
• визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами; 
• права та обов’язки, умови праці; 
• наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору – під підпис; 
• правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення); 
• проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони; 
• організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено); 
• тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці; 
• процедуру та встановлені КЗпП строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець. 

Додаткові аспекти на які слід звернути увагу 

Запис відомостей про роботу за сумісництвом в трудову книжку (за наявності) провадиться за бажанням працівника роботодавцем відповідно до  п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту , Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 № 58. 

Відповідно до п. 3¹ ч. 2 ст. 16 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа – працівник має право самостійно визначити, яке з місць її роботи є основним. 

Законодавство не  містить норм, що зобов’язували б перевіряти наявність у працівника основного місця роботи. Також законодавство не містить норм про обов’язок працівника повідомляти про наявність основного місця роботи й приносити підтвердні документи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 № 198/06/186-15). 

Схiдне МУ Держпрацi