Змішування бензину та дизпалива з додатками (присадками) не потребує отримання ліцензії – Верховний Суд

Суб’єкту господарювання не потрібно отримувати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право провадження такого виду господарської діяльності, як виготовлення товарних бензинів і товарного дизельного пального методом змішування компонента автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками), які мають різні коди УКТЗЕД.

Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі – КАС ВС) у справі щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким нараховано суму штрафних санкцій.

Відповідно до обставин справи підприємство в межах господарської діяльності отримувало для реалізації та зберігання паливо в готовому вигляді від постачальників, що підтверджується відповідними документами про підтвердження якості пального. З метою покращення якості пального позивач змішував автомобільний бензин А-95-Євро-Е5 з присадками BASF Keropur 3786, унаслідок чого було отримано паливо під торговельною маркою «PULLS».

Податковий орган за результатами фактичної перевірки позивача склав акт із висновком про здійснення виробництва пального без ліцензії на право виробництва пального, що є порушенням вимог ст. 2 Закону від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Закон) і пп. 230.1.3 Податкового кодексу (далі – ПК). Було прийнято податкове повідомлення-рішення та застосовано до платника штрафні санкції. На думку контролюючого органу, змішування автомобільного бензину з присадкою є виробництвом нового пального, що потребує ліцензії. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що діяльність зі змішування автомобільного бензину з присадками не підпадає під ліцензійну діяльність з виробництва пального в розумінні Закону, оскільки в процесі такого змішування немає повного технологічного циклу виробництва, що полягає в переробленні сировини в продукцію, готову до споживання.

Переглядаючи оскаржувані рішення, КАС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на таке.

Суб’єкт господарювання, який має намір здійснювати або здійснює той вид діяльності, який зазначений саме в зазначеному Законі, зобов’язаний отримати спеціальний дозвіл (ліцензію).

Згідно з установленими в цій справі обставинами суб’єкт господарювання провадив діяльність, що відповідає ознакам, які в ПК визначені як «змішування …готової продукції, що призводить до отримання підакцизних товарів (продукції)». Суди не встановили, що позивач виготовляв новий продукт (пальне) з повним технологічним циклом виробництва, що полягає в переробці сировини у продукцію, готову до споживання, або в результаті такої діяльності відбулася зміна октанового числа, форми, властивостей або фізико-хімічного складу такого пального. За таких обставин немає підстав вважати, що діяльність позивача відповідає визначенню поняття «виробництво пального», яка підпадає під вимоги ліцензування в розумінні Закону. Відповідно, позивач не мав обов'язку отримувати ліцензію для ведення такої діяльності.

Верховний Суд зазначив, що до спірних правовідносин у частині визначення, яка діяльність є виробництвом пального та підлягає ліцензуванню, повинні бути застосовані норми вказаного Закону як спеціального, що регулює виробництво та обіг пального.

Контролюючий орган помилково застосував приписи ПК, які не підлягають застосуванню в цьому випадку, оскільки законодавець виразно та розбірливо сформулював тезу про необхідність отримання ліцензії «на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності», а саме на виробництво пального з деталізацією і конкретизацією такого виду діяльності: «Переробка нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки», а не того виду діяльності, який зазначений у ПК.

У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про застосування до цих правовідносин приписів Закону, встановивши, що в позивача немає обов’язку отримувати спеціальні дозволи (ліцензію), у зв’язку з відсутніми в його діяльності ознаками виробництва пального шляхом перероблення нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші.

Переглянути постанову Верховного Суду від 25.07.2024 у справі № 380/20490/21 (адміністративне провадження № К/990/15348/23) можна за посиланням.

Верховний Суд

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm