Право визначати штат працівників належить виключно роботодавцеві: судова практика

Більше за темою:

Звільнення працівників за скороченням під час призупинення трудового договору

Колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги, доводи якої зводились до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи.

Із матеріалів справи відомо, що позивачка обіймала посаду лікаря-акушера-гінеколога в одному з медичних закладів.

Її було звільнено з посади у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Вважаючи своє звільнення незаконним з підстав невиконання роботодавцем вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП щодо її переважного права на залишення на роботі, а також порушення вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49² КЗпП щодо працевлаштування працівника, позивачка звернулася до суду за захистом трудових прав.

Апеляційний суд дійшов до висновку про законність і обґрунтованість рішення суду попередньої інстанції та залишив його без змін.

В обґрунтування скорочення чисельності штату працівників відповідач вказав, що проводилося воно з метою вдосконалення діяльності роботи медичного закладу, раціонального використання трудових ресурсів та адекватного навантаження на працівників, оптимізації роботи установи, шляхом виведення відділення, в якому працювала позивачка, із структури кабінету, оскільки він фактично дублював завдання, які здійснюють інші структурні підрозділи.

Роботодавець повідомив профспілку про наступне вивільнення працівників у зв’язку з оптимізацією та змінами в організації виробництва та праці.

Редакцію нового штатного розпису та структури було погоджено Постійною комісією з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Рівненської обласної ради.

Позивачку за два місяці до звільнення повідомили про наступне вивільнення та запропонували їй на вибір 30 вакантних посад, від яких медикиня відмовилася, вказавши у повідомленні, що просить надати їй посаду згідно з її кваліфікацією.

Адміністрація медичного закладу звернулася до профспілки з поданням про надання дозволу на розірвання трудового договору з позивачкою, у зв’язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Профспілка повідомила про те, що згідно з ч. 2 ст. 5 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників, обраних до профспілкових органів. Тому згода профспілки на розірвання трудового договору з працівником, який є членом первинної профспілкової організації, але не є членом виборного профспілкового органу, законодавством не передбачена.

У день звільнення позивачка отримала письмове повідомлення про наявні 24 вакантні посади, які її також не зацікавили. Вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивачки, а також лікарським рекомендаціям щодо її умов праці, у роботодавця на період її попередження про наступне вивільнення були відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 30.09.2021 у справі № 462/1930/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно роботодавцю, суд зобов’язаний тільки з’ясувати наявність підстав для звільнення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення відповідачем порядку вивільнення позивачки, а саме – невиконання вимог закону щодо працевлаштування її на іншій посаді, що відповідає кваліфікації позивачки.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом переважного права позивачки на залишення на роботі.

Положення ст. 42 КЗпП щодо переважного права на залишення на роботі застосовується при скороченні однорідних професій і посад. Натомість у спорі, який переглянув апеляційний суд, скорочено одну наявну посаду лікаря-акушера-гінеколога кабінету відділення. Отже, у роботодавця не виник передбачений згаданою статтею обов’язок перевірки та порівняння кваліфікації і продуктивності праці працівників, посади яких скорочуються, оскільки скорочено одну посаду.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 25.09.2025 у справі № 569/20255/24 (провадження № 22-ц/4815/1245/25).

«Судова влада України»