Особливості укладання трудових договорів на сезонні роботи

Більше за темою:

Чи потрібно подавати інформацію до ТЦК в разі прийняття на роботу сезонних працівників

Чи допускається звільнення сезонного працівника, який перебуває на лікарняному?

Особливості праці сезонних працівників відповідно до ст. 7 КЗпП визначаються Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі – Указ № 310), який на сьогодні є чинним в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України.

Сезонний трудовий договір – це різновид строкового трудового договору. Він укладається на строк тривалості певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

Сезонними вважаються роботи, які містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому постановою КМУ від 28.03.1997 № 278.

При укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи (п. 3 Указу № 310), це має бути відображено в наказі чи розпорядженні про прийом на роботу, у якому зазначається, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу.

Відповідно до ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами: на час виконання певної роботи; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний надати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця роботі, яка йому доручається при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців, не встановлюється. Але, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівникапід час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві.

На сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві.

Для сезонних працівників може застосовуватися як погодинна, так і відрядна форми оплати праці.

Оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати.

Відпустка сезонним працівникам згідно з ч. 9 ст. 6 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» надається пропорційно відпрацьованому часу.

Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами. У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники на рівні з іншими працівниками підприємства мають право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності) та, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності, – за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

У разі ж надання працівниці, зайнятій на сезонній роботі, листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю і пологами вона має повне право на отримання відповідної відпустки і виплату допомоги по вагітності і пологах.

У зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Для цього не потрібно його заяви на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави. Не потрібна і згода профспілкового комітету, якщо працівник є членом профспілки, що діє на підприємстві. Днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.

Проте, слід враховувати гарантії, передбачені вагітним і жінкам, які мають дітей у віці до 3-х років (в деяких випадках – до 6 років), одиноким матерям, що мають дитину до 14 років чи дитину з інвалідністю. За загальними правилами їхнє звільнення відбувається з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП), а також за ними на період працевлаштування, але не більше, ніж на 3 місяці зберігається середня заробітна плата за рахунок підприємства, з яким працівниця перебувала в трудових відносинах.

Сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення зазначеного в ньому строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, коллективного або трудового договору.

У разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні.

Інспектор нагадала, якщо після закінчення строку трудового договору (в т. ч. сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Отже, якщо роботодавець забув вчасно звільнити сезонних працівників, вони набудуть статусу постійних працівників.

Південно-Східне МУ Держпраці