Про можливість продажу своєї частки у спільній частковій власності без згоди співвласників – роз’яснює Мін’юст

Більше за темою:

Спільне вирощування сільгосппродукції: обираємо варіант співпраці

Придбання приміщення в спільну часткову власність: як оформлювати та сплачувати податки?

Питання розпорядження майном, що перебуває у спільній власності кількох осіб, на практиці виникає досить часто. Зокрема, співвласників цікавить, чи може один із них продати належну йому частку без згоди інших.

Законодавство передбачає певні правила такого продажу, а також встановлює гарантії захисту прав інших співвласників.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно):

• спільної часткової власності;
• спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ст. 355 Цивільного кодексу України, далі – ЦКУ).

Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦКУ). Тоді як спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (ст. 368 ЦКУ).

Важливо зазначити, що кожен співвласник володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому.

Статтею 361 ЦКУ встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Тобто він володіє правом щодо відчуження належної йому частки: продати, заповісти, подарувати тощо.

Згода інших співвласників на відчуження своєї частки йому не потрібна.

Однак у разі продажу він зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про свій намір. Адже згідно зі ст. 362 ЦКУ в разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Доказом, що співвласники були поінформовані про продаж, може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця відповідно до ст. 84 Закону від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат», або ж заяви співвласників про відмову від здійснення права переважної купівлі частки, справжність підпису на таких заявах має бути засвідчена нотаріально.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна – протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У випадку, якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Зауважуємо, що співвласники мають переважне право тільки у випадку купівлі-продажу частки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 520/2224/19-ц у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також внесення вкладу до статутного капіталу інші співвласники не мають переважного права на придбання такої частки.

Мін’юст