Невиконання трудових обов’язків виключає підстави для оплати праці

Більше за темою:

Штраф за порушення ПДР автомобілем підприємства: чи можна притягнути водія до матеріальної відповідальності

Випадки повної матеріальної відповідальності працівників

Херсонський апеляційний суд залишив без змін рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.02.2026, яким відмовлено у задоволенні позову працівника до ДП «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий фонд» про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позивач просив стягнути заборгованість із заробітної плати за період з липня 2024 року по червень 2025 року, посилаючись на те, що після скасування наказу про призупинення трудового договору трудові відносини з ним були поновлені, а заробітна плата не виплачувалася.

Суд врахував, що рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 13.11.2024 у справі № 954/276/24, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 12.03.2025, було визнано незаконним і скасовано наказ про призупинення трудового договору з позивачем та поновлено дію трудового договору з 1 січня 2024 року. Водночас після скасування цього наказу позивач до виконання посадових обов’язків не приступив.

Колегія суддів звернула увагу, що за табелями обліку робочого часу за спірний період навпроти прізвища позивача щоденно проставлялася відмітка «НЗ» – неявка з нез’ясованих причин, а кількість відпрацьованих днів становила «0». Крім того, відповідач надав акти та доповідні записки про відсутність працівника на роботі, довідки органу місцевого самоврядування, дані про перебування позивача на обліку як внутрішньо переміщеної особи, а також докази направлення йому офіційної кореспонденції.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та ч. 1 ст. 1 Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата є винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові саме за виконану ним роботу.

Суд також послався на ст. 139 КЗпП, яка покладає на працівника обов’язок сумлінно виконувати трудові обов’язки, дотримуватися трудової та технологічної дисципліни, а також на ст. 115 КЗпП, яка визначає порядок і строки виплати заробітної плати.

Важливим для вирішення спору стало й те, що наказом від 30.06.2025 позивача було звільнено на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП – через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Цей наказ позивачем не оскаржувався та залишався чинним.

Колегія суддів зазначила, що доводи апеляційної скарги фактично зводилися до незгоди позивача з оцінкою доказів, однак не спростовували встановленого судами факту невиконання ним трудових обов’язків у спірний період.

Отже, Херсонський апеляційний суд (постанова від 11.05.2026) залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.02.2026 без змін (справа № 954/1396/25).

Судова влада України