Податковий борг ФОП: не можна списати без встановлення всіх обставин

Більше за темою:

Платник податку на прибуток пробачив борг за позикою єдиннику: одна операція – дві податкові різниці?

Резерв сумнівних боргів і курсові різниці: чи потрібно коригувати фінрезультат?

Для списання податкового боргу фізичної особи в процедурі неплатоспроможності недостатньо лише встановити, що він виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі. Господарський суд повинен з’ясувати момент виникнення податкового боргу відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), перевірити майновий стан боржника, його добросовісність, результати перевірки декларацій та дотримання процедур реструктуризації. За відсутності встановлення цих обставин висновок про визнання податкового боргу безнадійним і його списання є передчасним.

Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Суди попередніх інстанцій визнали податковий борг фізособи-підприємця безнадійним і таким, що підлягає списанню на підставі ч. 2 ст. 125 Кодексу України по процедурам бункрутства (далі – КУзПБ), оскільки він виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Надалі провадження у справі було закрито у зв’язку з погашенням вимог кредиторів.

Переглядаючи справу, Верховний Суд звернув увагу, що поняття «податковий борг» для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ має визначатися з урахуванням положень ПКУ. Податковий борг виникає не з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення чи ухвалення судового рішення про стягнення, а з моменту прострочення сплати узгодженого грошового зобов’язання. Саме цей момент має враховуватися при визначенні трирічного строку, передбаченого КУзПБ.

Судова палата наголосила, що списання податкового боргу не є автоматичним наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Таке питання повинне вирішуватися в межах процедури реструктуризації боргів після перевірки майнового стану боржника, результатів перевірки його декларацій, наявності активів для погашення заборгованості та оцінки добросовісності його поведінки.

Верховний Суд зазначив, що інститут неплатоспроможності фізособи-підприємця спрямований на захист добросовісного боржника, який об’єктивно не здатний виконати свої зобов’язання, і не може використовуватися як механізм формального звільнення від податкового боргу без належного судового контролю.

Крім того, Верховний Суд роз’яснив, що питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання може бути порушене боржником, кредитором, контролюючим органом або керуючим реструктуризацією, однак остаточне рішення щодо наявності підстав для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ приймає господарський суд у межах здійснення судового контролю за процедурою неплатоспроможності.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо платоспроможності чи неплатоспроможності боржника, не дослідили результатів перевірки його декларацій, не проаналізували повноти інвентаризації активів і не з’ясували добросовісності його поведінки, висновок про можливість списання податкового боргу як безнадійного був визнаний передчасним.

У зв’язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд не мав підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника з мотивів погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

За таких обставин Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію реструктуризації боргів боржника.

Постанова КГС Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 908/1194/24.

«Судова влада України»