Які суми сплаченої орендної плати протягом звітного (податкового) року враховуються у зменшення МПЗ

Які суми сплаченої орендної плати протягом звітного (податкового) року враховуються у зменшення загального мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) для розрахунку 20 % витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності? 

Відповідно до пп. 38¹.1.4 Податкового кодексу (далі – ПК) МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік. 

Особливості визначення загального МПЗ платників податку на прибуток – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (у т. ч. на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, встановлено п. 141.9 ПК. 

Підпунктом 141.9.1 ПК визначено, що платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального МПЗ. 

Порядок зарахування сум податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, сплачених протягом податкового (звітного) року, у зменшення суми загального МПЗ регламентується пп. 141.9.2–141.9.3 ПК. Суми податків, що враховуються у зменшення загального МПЗ залежать від частки сільськогосподарського товаровиробництва у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку. 

При цьому вказаними нормами встановлено, що до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться, зокрема, 20 % витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності. 

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів. 

Згідно з пп. 14.1.147 ПК плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі – орендна плата). 

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Цивільним кодексом та Земельним кодексом (далі – ЗК), Законом від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161). 

Частиною 2 ст. 2 ЗК визначено, що суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. 

Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1 ст. 21 Закону № 161). 

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК) (ч. 2 ст. 21 Закону № 161). 

Відповідно до ст. 22 Закону № 161 орендна плата справляється у грошовій формі. 

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. 

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі. 

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ч. 1 ст. 23 Закону № 161). 

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення (крім випадків консервації таких земельних ділянок, а також визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (ч. 3 ст. 23 Закону № 161). 

Орендна плата для цілей розд. XII ПК – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.136 ПК). 

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ПК). 

Відповідно до п. 287.3 ПК податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. 

Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ПК). 

Таким чином, у зменшення загального МПЗ для розрахунку 20 % витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності, враховуються задекларовані та сплачені податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, граничний термін сплати яких припадає на звітний (податковий) період, за який здійснюється розрахунок загального МПЗ. 

У зменшення загального МПЗ для розрахунку 20 % витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, враховуються сплачені суми орендної плати, які встановлені згідно з умовами договору оренди землі на відповідний рік, за який здійснюється розрахунок загального МПЗ. 

ЗІР, категорія 102.02

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm