Які строки позовної давності застосовуються при розгляді спорів за зовнішньоекономічними договорами

Більше за темою:

Строки позовної давності за договорами: правила обчислення

Перебіг строків позовної давності відновлено: облікові наслідки

Позовна давність у договірних відносинах: як обчислювати з огляду на карантинне та воєнне призупинення?

Які строки позовної давності застосовуються при розгляді спорів між СГ за зовнішньоекономічними договорами?

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності встановлюється у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Водночас у ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (далі – Конвенція), яка набула чинності для України з 01.04.1994, установлено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції), строк позовної давності становить чотири роки. Україна є учасницею Конвенції в первісній редакції 1974 року (без Протоколу від 11.04.1980 про зміну Конвенції).

Згідно із ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

Тобто, до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, за винятком тих, перелік яких наведено у ст. 4 Конвенції, застосовується 4-річний строк позовної давності, встановлений ст. 8 Конвенції, за умови, що комерційні підприємства сторін договору у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Актуальний перелік держав – учасниць Конвенції розміщується на офіційних вебсайтах Комісії Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) та Договірного зібрання Організації Об’єднаних Націй і підлягає перевірці на дату укладення договору, оскільки склад учасників Конвенції змінюється.

Крім того, відповідно до ст. 9 Конвенції початок перебігу строку позовної давності не відкладається через те, що:

• одна сторона може бути зобов’язана надіслати іншій стороні повідомлення;
• в арбітражній угоді міститься умова, згідно з якою до ухвалення арбітражного рішення не виникає ніякого права на вимогу.

Згідно зі ст. 10 Конвенції вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення. Право на позов, що випливає з дефекту або іншої невідповідності товару умовам договору, виникає від дня фактичної передачі товару покупцеві або його відмови прийняти товар. Право на позов, що ґрунтується на обмані, вчиненому до, під час укладення виникає від дня, коли обман був або міг бути розумно розкритий.

Якщо продавець дав щодо товару пряму гарантію, строк дії якої обмежений певним періодом часу або в іншій спосіб, перебіг позовної давності по вимогам, що випливають з такої гарантії, починається від дня, коли покупець сповіщає продавця про факт, який став підставою для такої вимоги, але не пізніше закінчення строку дії гарантії (ст. 11 Конвенції).

Якщо при наявності обставин, передбачених правом, застосовуваним до договору, одна з сторін може заявити про припинення договору до настання строку його виконання і заявляє про це, перебіг строку давності, що ґрунтується на цій обставині, починається від дня подання заяви іншій стороні. Якщо про припинення договору не заявлено до настання строку його виконання, перебіг позовної давності починається від дня настання строку виконання договору.

Строк позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні (ст. 12 Конвенції).

Разом з цим, згідно зі ст. 23 Конвенції, незалежно від положень Конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі ст. 9, 10, 11 і 12 Конвенції.

Таким чином, при розгляді спорів між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за договорами міжнародної купівлі-продажу товарів строки позовної давності визначаються з урахуванням положень Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. Якщо Конвенція до відповідного договору не застосовується, строки позовної давності визначаються за правилами ЦКУ.

ЗІР, категорія 112.04