Які роялті збільшують фінрезультат до оподаткування на суму витрат

Більше за темою:

Витрати на роялті: за датою нарахування чи виплати та інші проблеми

Хто та як оподатковує нерезидентські роялті, виплачені через українського агента: висновки з узагальнюючої консультації

Рекламні відеоролики та нараховані роялті – витрати періоду чи…? Позиція Верховного Суду

Нарахування роялті яким саме платникам, визначеним пп. 5–6 пп. 140.5.7 ПКУ, збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму понесених витрат?

Відповідно до пп. 5 та абзацу першого п. 6 пп. 140.5.7 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь:

• особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ;
• юридичної особи, яка відповідно до ПКУ звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена ПКУ базова (основна) ставка.

Вимоги пп. 6 пп. 140.5.7 ПКУ не застосовуються платником податку у випадках нарахування роялті на користь правовласників як винагороди за використання об’єктів авторського права і(або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону від 15.05.2018 № 2415-VІІІ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і(або) суміжних прав» (далі – Закон № 2415) (абзац другий пп. 6 пп. 140.5.7 ПКУ).

Закон № 2415 визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і(або) суміжних прав в Україні.

Пунктом 291.2 ПКУ встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп. 1 п. 297.1 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім і четвертим пп. 133.1.1 та 133.1.4 ПКУ.

Пунктом 133.1 ПКУ визначено, що платниками податку на прибуток підприємств – резидентами, зокрема, є:

• суб’єкти господарювання – юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених п. 133.4 та 133.5 ПКУ.

Суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному ст. 39² та розд. ІІІ ПКУ;

• юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи є платниками податку з доходів (прибутків), отриманих при здійсненні операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, та доходів, отриманих від емітента корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, що засвідчують його право власності на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, та розрахованих за правилами бухгалтерського обліку (пп. 133.1.1 ПКУ).

Управитель фонду операцій з нерухомістю, який здійснює діяльність відповідно до Закону від 19.06.2003 № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» щодо операцій і результатів діяльності із довірчого управління, що здійснюється таким управителем через фонд (пп. 133.1.3 ПКУ);

• юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України (пп. 133.1.5 ПКУ).

Відповідно до п. 133.4 ПКУ не є платниками податку на прибуток неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених п. 133.4 ПКУ.

Звільнення від обкладення податком на прибуток встановлено ст. 142 ПКУ, а також підрозділами 4 та 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Отже, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь:

• платників єдиного податку;
• неприбуткових підприємств, установ та організацій;
• юридичних осіб – платників податку на прибуток підприємств, прибуток яких відповідно до положень ст. 142 та окремих положень підрозділів 4 та 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ звільняється від оподаткування;
• юридичних осіб, які застосовують іншу ніж базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств (18 %).

При цьому різниці, передбачені пп. 5–6 пп. 140.5.7 ПКУ не застосовуються у випадках нарахування платниками податку на прибуток підприємств роялті на користь фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, та правовласників у сфері авторського права і(або) суміжних прав як винагороди на підставі договорів, укладених такими платниками з організаціями колективного управління.

ЗІР, категорія 102.08