Більше за темою:
Відповідно до пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ПКУ, зокрема, фізособа-резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.
Згідно з пп. 1.4 п. 161 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX ПКУ, за ставкою, визначеною пп. 1 пп. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (5 % від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Об’єктом обкладення військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Відповідно до п. 163.1 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено пп. 164.2.1–164.2.20 ПКУ. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, що передбачені пп. 164.2.20 ПКУ.
Так, згідно з пп. 165.1.1 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, указами Президента України та актами КМУ, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім’ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону від 17.01.2019 № 2671-VІІІ «Про соціальні послуги», у тому числі (але не виключно). Винятки, передбачені пп. 165.1.1 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
Відповідно до ст. 11 Закону від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають, зокрема, фізособи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема, застраховані особи – громадяни України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 Закону № 1105).
Уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є ПФУ (ст. 4 Закону № 1105).
Положеннями Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок). Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Порядок фінансування страхувальників уповноваженим органом управління регламентовано ст. 26 Закону № 1105.
Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.
Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому НБУ. Кошти, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Самозайнята особа, як страхувальник, на підставі передбачених Законом № 1105 документів приймає рішення про призначення страхових виплат, пов’язаних з тимчасовою втратою працездатності, нараховує суми для виплати та оформляє заяву-розрахунок.
Наказом Мінфіну від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» визначено класифікацію доходів бюджету, згідно з якою встановлено коди та найменування податків та зборів, зокрема:
Таким чином, самозайнята особа є щодо себе одночасно страхувальником і застрахованою особою, самостійно нараховує виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, отримує фінансування на спеціальний рахунок і як податковий агент, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету ПДФО та військовий збір.
При цьому самозайнята особа, яка отримала виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, від ПФУ, сплачує військовий збір за кодом класифікації доходів бюджету – 11011000.
ЗІР, категорія 126.05