Більше за темою:
Згідно з п. 44.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ПКУ.
Відповідно до пп. «а» і «б» п. 185.1 ПКУ об’єктом обкладення ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
У разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ПКУ база оподаткування за необоротними активами визначається, виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами – виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ПКУ).
Згідно з п. 198.5 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені в ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у визначених у п. 198.5 ПКУ операціях.
Відповідно до п. 201.1 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений у ПКУ термін.
Згідно з п. 11 наказу Мінфіну від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (зі змінами), у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 та 199.1 ПКУ платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися у визначених у п. 11 зазначеного наказу операціях.
Отже, у разі встановлення за результатами документальної перевірки нереєстрації зведеної податкової накладної у такого платника податків виникає обов’язок щодо складання зазначеної податкової накладної відповідно до вимог п. 198.5 ПКУ та реєстрації її в ЄРПН у терміни, визначені у п. 201.10 ПКУ.
Наявність за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення за формою «В4» не звільняє платника податків від складання податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН у терміни, визначені в абзаці сімнадцятому п. 201.10 ПКУ.
ЗІР, категорія 101.16