Чи має юрособа сплачувати витрати на відрядження протилежної сторони – учасника судового засідання

Більше за темою:

Особисті та корпоративні платіжні картки у відрядженні: нюанси застосування

Перебування у відрядженні: як підтвердити фактичну кількість днів

Як оплачувати відрядження працівника, якому встановлено неповний робочий час

Витрати сторони на відрядження своїх представників до суду для участі в засіданні касаційної інстанції є судовими витратами, оскільки участь у судовому засіданні – це процесуальна дія, а прибуття до суду в іншому місті є об’єктивно необхідним для реалізації права на захист.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою КГС Верховного Суду залишив касаційну скаргу ТОВ без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.

Військові частини звернулися до Верховного Суду з клопотанням про стягнення з ТОВ судових витрат, пов’язаних з відрядженням представників до іншого міста для участі в  судовому засіданні у суді касаційній інстанції.

КГС Верховного Суду встановив, що представники військових частин брали участь у судовому засіданні в порядку самопредставництва, а заявлені витрати підтверджені наданими представниками належними доказами: наказами про відрядження, проїзними документами, рахунками за проживання та звітами про використання коштів.

Суд касаційної інстанції зазначив, що витрати сторони на відрядження своїх представників до суду для участі в судовому засіданні (проїзд, проживання, добові) є судовими витратами, адже участь у судовому засіданні – це процесуальна дія. Якщо судове засідання відбувається в іншому місті, то прибуття до суду представника сторони є об'єктивно необхідним для реалізації права на захист. Відповідно, витрати на проїзд та проживання представника сторони, який є її працівником і бере участь у справі в порядку самопредставництва, – це витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій.

Хоча Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПКУ) прямо не виокремлює витрати сторони у справі на відрядження своїх працівників в окремий вид судових витрат (на відміну від витрат на професійну правничу допомогу), проте такі витрати охоплюються змістом п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПКУ.

КГС Верховного Суду визнав такі витрати обґрунтованими, співмірними та безпосередньо пов’язаними з розглядом справи.

За результатами розгляду КГС Верховного Суду задовольнив клопотання військових частин і стягнув витрати, понесені в суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова КГС Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 916/4944/24.

«Судова влада України»