Договір управління майном: особливості укладання та правовідносин

Договір управління майном може укладатися з різних причин. Серед них, зокрема, відсутність можливості чи бажання особи займатися управлінням майна, яке вона отримала у спадок, потреба в управлінні майном, яке належить малолітній чи недієздатній особам.

Правові відносини, які виникають між сторонами такого договору, регулюються гл. 70 Цивільного кодексу (далі – ЦК).

Договір управління майном – це правочин, за яким одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Довірча власність на отримане в управління нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості виникає з моменту її державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Законом чи договором можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Сторони договору управління майном

Сторонами договору є установник управління, управитель, а в передбачених договором випадках також вигодонабувач.

Установник управління

Установником управління є власник майна.

Якщо власником майна є неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Водночас за особливих обставин установником можуть бути інші особи:

• опікун або орган опіки та піклування у разі, якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною;
• піклувальник, якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена;
• орган опіки та піклування, якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою.

У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Управитель

Управителем може бути тільки суб’єкт підприємницької діяльності.

Не може бути управителем майна за договором управління вигодонабувач (особа, яка має право за умовами договору набувати вигоди від майна, переданого в управління), органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Діє управитель майна без довіреності.

Вигодонабувач

Вигодонабувач – це особа, яка набуває вигоди від майна, що передане в управління.

Згідно з Кодексом вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Водночас установник управління може вказати в договорі іншу особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Предмет договору управління майном

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно.

Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Воно має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов’язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Форма договору та істотні умови

Договір управління майном укладається в письмовій формі.

Підлягає нотаріальному посвідченню договір управління нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості.

Договір управління майном повинен містити такі істотні умови:

• перелік майна, що передається в управління;
• розмір і форму плати за управління майном.

Строк договору управління майном

Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном.

Якщо сторони не визначили строку договору, він вважається укладеним на п’ять років.

Звертаємо увагу, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Права та обов’язки управителя

Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави може лише за згодою установника управління.

Він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до ст. 396 ЦК.

Здіснює управління майном особисто, крім випадків, встановлених ст. 1041 ЦК.

Вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов’язані з управлінням майном, управитель зобов’язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов’язується перед третіми особами особисто.

Управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.

Відповідальність управителя

Управитель, який не виявив під час управління майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов’язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Він відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Крім того, ст. 1043 ЦК передбачено, що управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв’язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.

Припинення договору управління майном

Договір управління майном припиняється у разі:

• загибелі майна, переданого в управління;
• припинення договору за заявою однієї із сторін у зв’язку із закінченням його строку;
• смерті фізичної особи – вигодонабувача або ліквідації юридичної особи – вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;
• відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;
• визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;
• відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв’язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;
• відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;
• визнання фізичної особи – установника управління банкрутом;
• повного завершення виконання сторонами договору управління майном;
• дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити іншу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.

Після припинення договору майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

Мін’юст

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm