Огляд судової практики КЦС Верховного Суду за липень 2026 року

Більше за темою:

Стягнення матеріальної шкоди із працівника через суд

Як ознайомлювати із правилами військового обліку працівників, прийнятих на дистанційну або віддалену роботу?

Як члену фермерського господарства передати право користування власною земельною ділянкою своєму господарству

До уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за липень 2026 року.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

• у спорах, що виникають із земельних правовідносин, констатовано, що відсутність державної реєстрації прав на земельну ділянку, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, не позбавляє власника квартири права на захист свого права користування цією ділянкою. Власник квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку має право на захист володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок та його прибудинкова територія, з моменту набуття права власності на таке приміщення;
• у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що  встановлення банком лімітів та обмеження доступу до системи дистанційного обслуговування з метою мінімізації ризиків (за наявності підозри в шахрайстві) є правомірним заходом фінансового моніторингу;
• у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що:
  • невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків працівником, для якого запроваджено дистанційну форму роботи, не може кваліфікуватися як прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Законність звільнення за прогул оцінюється лише за тими обставинами, які роботодавець визначив у наказі про звільнення;
  • для встановлення початку перебігу строку звернення до суду у справах про звільнення визначальним є факт вручення працівнику копії наказу про звільнення, а не момент, коли він дізнався про таке звільнення;
• у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, звернено увагу на те, що:
  • фіктивність шлюбу за ч. 2 ст. 40 СКУ визначається відсутністю в обох сторін на момент реєстрації шлюбу наміру створити сім’ю та набути прав і обов’язків подружжя. Подальше припинення сімейних стосунків, намір розірвати шлюб або окреме проживання у зв’язку з проходженням військової служби не свідчать про фіктивність шлюбу і не є підставою для визнання його недійсним;
  • спадкоємці (батьки) чоловіка, якого після смерті записано батьком дитини, мають право оспорювати його батьківство за аналогією до ч. 3 ст. 137 СКУ, якщо за життя він з поважних причин не знав про такий запис;
  • заборгованість за договором позики, укладеним одним із подружжя за письмовою згодою іншого, є солідарним зобов’язанням подружжя. Смерть позичальника як солідарного боржника не припиняє обов’язку другого з подружжя перед кредитором і не змінює його обсягу;
• у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що перебіг позовної давності за вимогою про перерозподіл спадщини починається з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким остаточно підтверджено статус особи як спадкоємця;
• у спорах, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, зауважено, що:
  • відсутність встановленого у кримінальному провадженні факту протиправності дій органів досудового розслідування при тимчасовому вилученні майна та його своєчасне повернення виключають підстави для відшкодування моральної шкоди;
  • якщо працівник керує транспортним засобом під час виконання трудових обов’язків, обов’язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на роботодавця, а не на працівника. У разі смерті фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки роботодавець відшкодовує моральну шкоду незалежно від вини за правилами статей 1172, 1187 ЦКУ;
  • солідарна відповідальність за відшкодування шкоди у формі упущеної вигоди настає лише за умови доведення спільності протиправних дій або бездіяльності відповідачів, їхньої вини та причинного зв’язку між такими діями й неподільною шкодою. Перебування заподіювача шкоди у шлюбі саме по собі не свідчить про спільне завдання шкоди другим із подружжя та не є підставою для солідарного стягнення збитків.

«Судова влада України»