Роботодавець має право припинити трудові відносини із працівницею, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, але не зі своєї ініціативи (ст. 40, 41 КЗпП). Тобто, якщо працівниця звільняється за власним бажанням чи за угодою сторін, таке припинення трудових відносин буде законним.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Це передбачено ст. 24 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки».
Зауважимо, що згідно зі ст. 19 цього Закону зазначена відпустка надається:
Тобто, якщо буквально читати цю законодавчу норму, то право на «дитячу» відпустку мають особи вищезазначених категорій, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем. І на сьогодні, після внесення до цієї статті змін у травні 2021 року та заміни формулювання «жінка, яка працює..», на нашу думку, вже не має значення, працювала працівниця чи перебувала у відпустці.
Проте в листі від 21.05.2025 № 4701-05/38102-09 фахівці Мінекономіки зазначили, що законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток одночасно за один і той самий період. Тож, на їхню думку, працівниця не набуває права на відпустку на дітей за період перебування у відпустці для догляду за дитиною до трьох років. Відповідно право на виплату компенсації за «дитячу» відпустку виникає лише за наявності права на таку відпустку.
Але Південне-Східне міжрегіональне управління Держпраці висловило протилежну думку, а саме: тепер отримувачу «дитячої» відпустки необов’язково працювати, тобто право на відпустку має, наприклад, жінка, яка взагалі протягом року жодного дня не працювала (скажімо, перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років). Також мати, яка перебуває у «дитячій» відпустці, може передати право на цю відпустку батькові.
Отже, у нашій ситуації роботодавець має право звільнити працівницю за її бажанням або за угодою сторін. Що стосується виплати компенсації, то, оскільки це питання спірне, його слід прописати у внутрішніх документах підприємства, ухваливши рішення, до якого схиляється автор та фахівці Держпраці або Мінекономіки.

