«Трудові» повідомлення: як дотримуватися строків

Законодавство про працю пістрявить нормами щодо попередження або інформування іншої сторони трудового договору про настання значущих подій. Безумовно, роботодавцеві треба знати, коли і хто саме зобов'язаний інформувати іншу сторону в частині кадрових питань. Але важливим є дотримання не лише письмового викладення інформації, але й установлених законодавством строків сповіщення, недотримання яких може спричинити для підприємства серйозні ризики. Тож зупинимося на цьому моменті докладно.

Здебільшого законодавство про працю передбачає інформування іншої сторони письмово. Але навіть якщо подібну вимогу не встановлено, щоб уникнути непорозумінь і трудових суперечок, бажано підтвердити, що обов'язок із подання інформації виконано.

Вид документа, який можна використовувати для повідомлення однієї зі сторін трудових відносин, законодавством чітко не встановлено. Тому роботодавці розробляють свої варіанти документів, називаючи їх по-різному: повідомлення, попередження, сповіщення тощо. А працівник зі свого боку може інформувати роботодавця за допомогою документів, наприклад, у вигляді заяви.

Частина 1 ст. 241¹ КЗпП передбачає, що строки виникнення та припинення трудових прав і обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями та днями. Однак найчастіше у КЗпП вони визначаються в місяцях (див. табл.).

Таблиця. Строки повідомлення у трудових відносинах

Ситуація