Надання щорічних відпусток

Відповідно до ст. 45 Конституції України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР кожний працівник має право на відпочинок, у тому числі на щорічну оплачувану відпустку. Право на відпустку для всіх осіб, які працюють на підприємствах, незалежно від форм власності, а також у фізосіб-підприємців, які використовують працю найманих працівників, установлене і ст. 2 Закону № 504. У консультації розглянемо порядок надання щорічної чергової та додаткових відпусток, їх тривалість для різних категорій працівників, порядок перенесення та відкликання з відпустки працівника, а також виплати компенсації за невикористану відпустку.

Тривалість щорічної відпустки

Згідно зі ст. 6 Закону № 504 тривалість щорічної основної відпустки працівників не повинна бути менше 24 календарних днів (далі – к. д.).

Деяким категоріям працівників законодавчо встановлена інша мінімальна тривалість щорічної відпустки, а саме:

• промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, персоналу, зайнятому на відкритих гірничих роботах і роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, а також на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин – 24 к. д. із подальшим збільшенням за кожні два відпрацьованих роки на такому підприємстві (на таких роботах) на 2 к. д., але не більше 28 к. д.;
• працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах, у розрізах, кар'єрах, а також рудниках глибиною менше 150 м – 24 к. д. зі збільшенням на 4 к. д. при стажі роботи на даному підприємстві більше двох років;
• працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах, у розрізах, кар'єрах, а також рудниках глибиною більше 150 м і нижче – 28 к. д. незалежно від стажу роботи;
• працівникам лісової промисловості та лісового господарства, держзаповідників, національних парків (із лісовими площами) та інших лісгосппідприємств, а також лісництв відповідно до Списку № 570 – 28 к. д.;
• воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин – 30 к. д.;
• невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин – 24 к. д. зі збільшенням за кожні два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д.;
• керівникам навчальних закладів та установ освіти, педагогічним і науковим працівникам – до 56 к. д.;
• інвалідам I і II груп – 30 к. д., інвалідам III групи – 26 к. д.;
• працівникам віком до 18 років – 31 к. д.

Мінімальна і конкретна тривалість щорічної відпустки встановлюється на кожному підприємстві індивідуально в локальному акті (колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку) або в трудовому договорі із працівником.

Оформлення відпустки

Процедура оформлення відпустки на підприємстві (у фізособи-підприємця) починається зі складання та затвердження графіка відпусток. Необхідність даного документа передбачена ст. 79 КЗпП і ст. 10 Закону № 504 (докладніше про складання графіка відпусток читайте «Складаємо графік щорічних відпусток»).

Потім оформляється наказ про надання відпустки. Зазначимо, що законодавчо не встановлено обов'язок працівника писати заяву на відпустку, але на практиці часто саме така заява і є підставою для видання наказу, особливо якщо строки відпустки не збігаються із зазначеними в графіку відпусток (наприклад, у працівника змінилися плани).

Роботодавець зобов'язаний письмово попередити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до початку строку, установленого в графіку відпусток (ст. 79 КЗпП, ст. 10 Закону № 504). Нерідко таке попередження здійснюється шляхом ознайомлення працівника з наказом на відпустку під підпис.

Важливо! Якщо працівника не проінформувати про дату початку відпустки, він може вимагати перенесення відпустки (п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 504).

Типову форму наказу про надання відпустки (№ П-3) затверджено Наказом № 489, однак роботодавець має право видати його в іншій, більш зручній для нього формі (див. зразок 1).

Правила надання щорічної відпустки

1. Щорічна чергова відпустка надається не за календарний рік, а за відпрацьований робочий рік (12 місяців із дня прийняття на роботу). Наприклад, працівника прийнято на роботу 13.02.17 р., значить, розрахунковим для відпустки буде період із 13.02.17 р. по 12.02.18 р. Порядок обчислення стажу, який надає право на отримання відпустки, визначено в ст. 9 Закону № 504.

2. У перший рік роботи відпустку повної тривалості можна взяти тільки після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Однак у цього правила є винятки, коли така відпустка надається за бажанням працівника і до настання зазначеного строку, а саме (ст. 10 Закону № 504):

• жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після такої відпустки, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
• інвалідам;
• працівникам віком до 18 років;
• чоловікам, чиї дружини перебувають у декретній відпустці;
• особам, звільненим після проходження строкової військової служби, служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або невійськової (альтернативної) служби (якщо зазначені особи були прийняті на роботу протягом 3 місяців після звільнення зі служби, не рахуючи часу на переїзд до місця проживання);
• сумісникам (одночасно з відпусткою за основним місцем роботи);
• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах, які хочуть приєднати щорічну відпустку до часу здачі іспитів, заліків, написання дипломів і т. д.;
• працівникам, які не використали на попередньому місці роботи повністю (частково) відпустку і при звільненні (звільненні за переведенням) не отримали за неї компенсацію;
• працівникам, у яких є путівка (курсівка) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
• батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колдоговором або трудовим договором із працівником.

3. За другий і наступні роки роботи на підприємстві (у фізособи-підприємця) відпустку можна взяти в будь-який час робочого року. Наприклад, працівник був прийнятий на роботу 10 лютого 2016 року. Право на повну відпустку в нього з'явиться з 10 серпня 2016 року. При цьому якщо такий працівник відгуляє всю відпустку за період із 10.02.16 р. по 09.02.17 р., то починаючи з 10.02.17 г. він буде мати право на відпустку повної тривалості.

4. Працівник має право брати відпустку частинами, але за однієї умови – основна безперервна частина відпустки повинна бути не менше 14 к. д. (ст. 12 Закону № 504). Залишок відпустки працівник може ділити на свій розсуд за узгодженням із роботодавцем. Законодавчих обмежень у цьому питанні немає. При цьому невикористана частина відпустки повинна бути надана працівнику до кінця робочого року, за який надається відпустка.

5. Відпустка продовжується на кількість святкових і вихідних днів, які випадають на його період (ч. 2 ст. 5 Закону № 504). Наприклад, працівник бере відпустку з 6 березня 2017 року на 14 к. д. Оскільки на час відпустки припадає 8 Березня (Міжнародний жіночий день), відпустка надається працівнику не по 19 березня, а по 20 березня, тобто продовжується на 1 к. д. При цьому відпусткові нараховуються не за 15, а за 14 к. д. відпустки.

6. Сезонні та тимчасові працівники також мають право на щорічну відпустку, тривалість якої визначається пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 9 ст. 6 Закону № 504).

7. Загальна тривалість щорічного основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 к. д., а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 днів.

Чи має право працівник піти в щорічну оплачувану відпустку до закінчення 6 місяців роботи на підприємстві?

Так, має, але тривалість такої відпустки буде обчислюватися пропорційно до фактично відпрацьованого на підприємстві часу. Наприклад, працівник влаштувався на роботу 26 грудня 2016 року, отже, повну відпустку він може отримати не раніше 26 червня 2017 року. Якщо працівнику треба взяти відпустку з 27 березня 2017 року, то йому може бути надано 6 к. д. щорічної основної відпустки.

Тривалість відпустки нового працівника, що відпрацював менше 6 місяців (І), визначається за формулою

Т = Д_відп : 12 х М_{відпрац},

де            Д_відп – кількість календарних днів щорічної чергової відпустки, яка належить працівнику (у даному випадку – 24 к. д.);
                М_{відпрац} – кількість відпрацьованих на даному підприємстві місяців.

Правила надання додаткових відпусток

Крім основної щорічної відпустки окремі категорії працівників мають право на додаткові відпустки (див. табл. 1). Така відпустка може бути надана разом з основною.

Таблиця 1. Щорічні додаткові відпустки

Перенесення відпустки

Випадки перенесення щорічної відпустки на інший період перелічено в ст. 11 Закону № 504 (див. табл. 2).

Таблиця 2. Причини перенесення щорічної відпустки

Як правило, перенесення щорічної відпустки оформляється наказом роботодавця, який видається на підставі заяви працівника. При цьому відповідні зміни вносяться до графіка відпусток.

Відкликання з відпустки

Роботодавець має право відкликати працівника з відпустки виключно зі згоди відпускника і тільки якщо працівник необхідний (ст. 79 КЗпП, ч. 3 ст. 12 Закону № 504):

• для запобігання стихійного лиха (можливих наслідків) або виробничої аварії;
• негайного усунення наслідків лиха або аварії;
• запобігання нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства;
• в інших випадках, передбачених законодавством для окремих категорій працівників.

В усіх інших випадках відкликати працівника з відпустки заборонено.

На сьогодні порядку відкликання працівника із щорічної відпустки законодавчо не встановлено, тому роботодавець може використовувати зручний для нього спосіб. Зрозуміло, письмовий варіант є переважнішим.

Найчастіше на практиці відкликання з відпустки оформляється таким чином:

1. Відкликання з ініціативи роботодавця. Керівник структурного підрозділу, де працює співробітник, який відкликається з відпустки, оформляє службову записку на ім'я керівника підприємства, у якій обґрунтовується необхідність відкликання працівника з відпустки із зазначенням конкретних фактів. Наприклад, на підприємстві вийшло з ладу електричне обладнання. Без участі головного енергетика, який перебуває у відпустці, його неможливо відремонтувати, і підприємство зазнає колосальних збитків. Слід урахувати, що в даному випадку можна відкликати тільки з письмової згоди працівника. Це може бути його заява або віза на службовій записці, наприклад: «Не заперечую, дата, підпис».

2. Відкликання з ініціативи працівника. Працівник пише заяву на відкликання з відпустки із зазначенням його причин (див. вище).

3. Відкликання з об'єктивних причин. Рекомендуємо отримати від працівника заяву на відкликання з відпустки.

Потім видається наказ про відкликання з відпустки працівника.

Компенсація за невикористану відпустку

За загальним правилом, установленим ч. 3 ст. 2 Закону № 504, заборонено замінювати відпустку працівнику грошовою компенсацією. Винятки із цього правила передбачені ст. 24 Закону № 504. Так, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки виплачується:

1) у випадку звільнення працівника;

2) у випадку переведення працівника на інше підприємство (за бажанням працівника компенсація повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке переходить працівник);

3) за бажанням працівника. Частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією з урахуванням таких нюансів:

• тривалість відпустки (щорічної та додаткових) не повинна бути менше 24 к. д. Якщо працівник використав 24 к. д. щорічної відпустки, за залишок днів невикористаної відпустки (за цей робочий рік) йому може бути виплачена грошова компенсація, але тільки за його бажанням;
• не допускається заміна відпустки виплатою грошової компенсації особам віком до 18 років.

Зверніть увагу: будь-яка угода між роботодавцем і працівником про відмову останнього від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною на компенсацію або іншим способом визнається недійсною або забороняється (ст. 12 Конвенції № 132).

Як бути, якщо працівник відмовляється йти у відпустку?

Якщо працівник відмовляється використовувати своє право на щорічну відпустку, роботодавець, який відповідає за ненадання відпустки працівнику, має право в періодах, установлених графіком відпусток на даному підприємстві, без заяви працівника видати наказ про надання йому щорічної відпустки. При цьому відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. У противному разі їх можна притягти до дисциплінарної відповідальності (див. лист Мінсоцполітики від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12 «Про грошову компенсацію за невикористану відпустку»).

Відповідальність роботодавця

За порушення порядку надання відпусток працівникам (надання відпустки меншої тривалості, ніж установлено законодавством, ненадання щорічної відпустки повної тривалості протягом двох років підряд, а неповнолітнім і працівникам, які мають право на додаткову відпустку за особливі умови праці, – протягом одного робочого року і т. д.) роботодавець може бути притягнутий до відповідальності:

• адміністративної у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (ч. 1 ст. 41 КУпАП);
• фінансової у вигляді штрафу в розмірі 1 МЗП (п. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Висновки

Законодавчо встановлена мінімальна тривалість щорічної основної відпустки та максимальна тривалість додаткових відпусток.

У випадках, визначених законодавством, дозволяється переносити щорічну відпустку і відкликати працівника з відпустки.

За недотримання законодавчих вимог щодо надання відпусток роботодавцю загрожує адміністративна та/або фінансова відповідальність.