Перерва для відпочинку та харчування працівників

Законодавець зобов'язує кожного роботодавця дотримувати прав працівників, зокрема на відпочинок. Перш за все це стосується перерви для відпочинку та харчування. Як закріпити порядок надання обідньої перерви, якщо для працівників одного й того самого підприємства він різний? Як усунути можливі ризики та спори? Відповідям на ці запитання присвячено нашу статтю.

Нагадаємо, що ст. 66 КЗпП передбачає надання працівникам перерви для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, яка не включається в робочий час. Така перерва має надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку та закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР).

Працівники використовують перерву на свій розсуд. У цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства.

Здавалося б, усе просто: треба лише визначити час надання обідньої перерви у ПВТР. Дійсно, довгі роки всі так і робили. Але в процесі розвитку бізнесу, розширення структури та територіальної присутності багато роботодавців зіткнулися з такими проблемами.

У разі встановлення такого режиму в кожній зміні час початку та закінчення обіду, звісно, буде різним (див. «Графіки роботи та змінності: спільне та відмінне»).