Працівник був направлений у відрядження по Україні в сільську місцевість. Аванс на відрядження заздалегідь не виплачувався. Зі згоди керівника працівник добирався до місця призначення (і назад) попутним транспортом (скористався сервісом BlaBlaCar), проживав у родичів. Тому документів ні на проїзд, ні на проживання додати до авансового звіту він не може – у звіті зазначено тільки суму добових. Мета відрядження була досягнута, про що працівник доповів у звіті про виконання завдання. Чи можна таку поїздку вважати відрядженням і виплатити працівникові добові, не вважаючи їх додатковим благом?
Так, така поїздка вважається відрядженням, тому працівникові належать добові. Адже відрядження – це поїздка працівника згідно з розпорядженням керівника для виконання службового доручення (п. 1 розд. І Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59). При цьому підтвердженням того, що мета відрядження досягнута, а службове доручення виконане, буде затверджений керівником звіт працівника про виконання завдання.
Рекомендуємо в наказі про відрядження зазначати спосіб і маршрут пересування працівника до пункту призначення і назад. Це буде додатковим доказом того, що відрядження відбулося і тому працівник має право на відшкодування здійснених витрат.
У нашому випадку службове доручення виконано. А значить, підприємство зобов'язане відшкодувати працівникові добові витрати (витрати на фінансування його особистих потреб), розраховані за весь період його перебування у відрядженні, на підставі авансового звіту.