Претензійний порядок врегулювання спорів після скасування Господарського кодексу

28 серпня 2025 року втратив чинність Господарський кодекс (далі – ГК), яким було регламентовано не тільки порядок ведення господарської діяльності, але й особливості вирішення спорів між суб’єктами господарювання. Основним нормативним документом, що зараз застосовується у сфері майнових та зобов'язальних правовідносин, став Цивільний кодекс (далі – ЦК). Але ЦК не містить положень, які б встановлювали порядок досудового врегулювання спорів між сторонами договору (за винятком ст. 925). Як же діяти суб’єктам господарювання у разі виникнення конфліктів з контрагентами? Чим керуватися у нових умовах існування? Поговоримо про це у корнсультації.

Як було до скасування Господарського кодексу?

Нагадаємо, який порядок досудового врегулювання спорів було передбачено скасованим ГК.

Досудове врегулювання – це початковий етап у процесі вирішення господарського спору в разі порушення суб’єктами господарських відносин майнових прав або законних інтересів інших суб’єктів. Ця процедура передбачає можливість сторін знайти компроміс, досягнути домовленості з контрагентом мирним шляхом, без необхідності звернення до суду.

Статею 222 ГК було передбачено претензійний порядок досудового врегулювання спорів, а саме – право суб’єкта господарювання звернутися до порушника прав або законних інтересів з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом, з викладанням своїх вимог та обґрунтувань.

Претензія повинна була містити найменування та місцезнаходження сторін, докази, строк виконання вимог та попередження про звернення до суду в разі їх невиконання.

Стаття 222 ГК передбачала місячний строк для розгляду претензії, якщо інший строк не встановлено іншими законодавчими актами. Якщо після застосування претензійного порядку не вдавалося досягти згоди, сторони мали право звернутися до суду.

Зазначимо, що досудовий порядок врегулювання спорів згідно з ГК не був обов’язковим, за винятком ситуацій, передбачених законом або договором між сторонами. Водночас існування такої норми стимулювало сторони до примирення через надсилання претензії.

Як діяти зараз, щоб не доводити справу до суду?

Головне питання, яке зараз цікавить практично всіх суб’єктів господарювання:

Чи можна використовувати претензійний порядок після скасування ГК?

Так, претензійну процедуру вирішення господарських спорів можна застосовувати і після скасування ГК. Цей правовий інструмент врегулювання спорів між контрагентами продовжує діяти і сьогодні, а в деяких випадках, встановлених законом, навіть є обов’язковим етапом перед зверненням до суду.

У загальному випадку досудове врегулювання здійснюється на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законом або договором.

Після скасування ГК досудове врегулювання господарських спорів регламентується нормами ЦК та інших законодавчих актів (зокрема, міжнародних), а судові процедури залишаються у рамках дії Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК).

Наприклад, ст. 925 ЦК передбачає можливість пред’явлення претензії за договором перевезення вантажу, пошти у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлено відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Відповідно до вимог ГПК сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову (ст. 19).

Позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлено обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК). Коли в таких випадках до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору – суддя повертає без розгляду позовну заяву і додані до неї документи (ч. 5 ст. 174 ГПК).

Сторони, як і раніше, можуть звертатися до суду, якщо досудове врегулювання не приведе до вирішення спору.

Чи обов’язково зараз відповідати на отриману претензію?

Так, якщо претензійний порядок розгляду спорів є обов’язковим для сторін згідно з договором або законом. Наприклад, обов’язок здійснити заходи досудового врегулювання спору перед розірванням чи припиненням договору або зверненням до суду передбачено ч. 8 ст. 9 Закону від 22.02.2024 № 3586-ІХ «Про аграрні ноти».

Здебільшого норми про обов’язковий досудовий порядок врегулювання спорів закріплено в міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою. Такі чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (ст. 19 Закону від 29.06.2004 № 1906-ІV «Про міжнародні договори України»). Наприклад, у ст. 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 чітко вказано, що позов може бути пред’явлено тільки після пред’явлення відповідної претензії до перевізника.

Які форми досудового врегулювання спорів зараз можливі?

Після скасування ГК сторони все більше переходять до договірної свободи і частіше самостійно регулюють механізм досудового врегулювання спорів у договорах, керуючись ст. 6 ЦК.

Так, в договорі можна передбачити такі види досудового врегулювання спору:

1. претензійний порядок (всім відома практика направлення письмової претензії з пропозицією врегулювати спір). Якщо сторони хочуть його використовувати, в договорі має бути чітко зафіксовано: форма та строки розгляду претензії, наслідки невиконання вимог (як приклад можливо взяти положення ст. 222 ГК);
2. переговори сторін (неформальний спосіб вирішення конфлікту, зокрема за участю юристів) – як засіб зекономити час та зберегти ділові стосунки;
3. медіація (відносно новий механізм, заснований на участі посередника, врегульований Законом від 16.11.2021 № 1875-ІХ «Про медіацію»). Інтерес до медіації зростає, але поки що цей альтернативний метод вирішення спорів не отримав поширення через відсутність сталої практики і культури застосування. Хоча це реальний інструмент вирішення спорів, особливо в конфліктах з постійними контрагентами;
4. арбітражні угоди (сторони домовляються передавати спори у третейські суди).

Якщо а договорі не закріплено порядок досудового врегулювання можливих спорів і сторони не вдавались до спроб домовитися самостійно, як це зіграє в суді?

Відсутність таких спроб не є перешкодою для подання позову до суду, якщо досудовий порядок вирішення спорів не передбачено законом або договором.

Але слід взяти до уваги, що деякі суди все ще оцінюють наявність спроб врегулювати конфлікт до суду як фактор добросовісності сторін, а також прямо вказують на обов’язок направляти претензію, якщо це передбачено договором.

Наприклад, у ч. 5 ст. 129 ГПК вказано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як бачимо, і після скасування ГК, в умовах відсутності в законодавстві чіткої процедури досудового врегулювання конфліктів між суб’єктами господарювання, сторони, які не застосовують досудовий порядок врегулювання спорів (особливо, коли це передбачено договором), можуть опинитися в невигідній процесуальній позиції.

Головна мета досудового врегулювання – розвантаження судів, підвищення правової культури ведення бізнесу та надання сторонам можливості вирішити спір мирним шляхом.

Висновки

1. Претензійний порядок захисту порушених прав довгий час був ледве не єдиним засобом досудового вирішення спорів, частиною договірної дисципліни. Після скасування ГК норми про досудове врегулювання спорів зникли, законодавство не запропонувало чіткого механізму, що створило невизначеність для бізнесу. Але це відкрило шлях до модернізації цієї процедури та гнучкості її регулювання.
2. На сьогодні досудовий порядок вирішення спорів – це усвідомлений вибір сторін, направлений на заощадження часу і ресурсів, на збереження ділових стосунків. Щоб адаптуватися к новим умовам і ефективно застосувати цю процедуру, необхідно чітко формулювати договірні умови (зокрема, переглянути діючі договори): договірні санкції, порядок вирішення спорів (арбітраж).