Коли керівник відповідає за борги підприємства

Зголосившись обійняти певну посаду в органі управління юрособи, ви маєте ретельно зважити не тільки свої наступні кроки в професійній діяльності, а й вплив на особисте життя. І це не про репутацію чи адмінвідповідальність за певні порушення, а про те, що одного разу вас можуть змусити повертати борги підприємства. Навіть якщо після вашого звільнення минулого 5 років. Тобто ви ризикуєте особистим майном. Тож розглянемо нормативні підстави та практику щодо солідарної відповідальності директорів (керівників, посадових осіб) за борги підприємств.

Притягнення до солідарної відповідальності керівників за борги підприємства через суд

Кредитори все впевненіше застосовують механізм притягнення до солідарної відповідальності органів управління, передбачений ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ). А суди вже систематично цитують позиції Верховного Суду з цього приводу.

Для прикладу:

• ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 у справі № 904/2005/24 (ЄДРСР, реєстр. № 124895826) – заява ліквідатора ТОВ <...> про покладення на керівника ТОВ <...> солідарної відповідальності, за змістом якої арбітражний керуючий просить суд:
  – визнати керівника ТОВ <...> таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 КУзПБ;
  – покласти на таку особу солідарну відповідальність за вимогами у справі про банкрутство ТОВ <...>;
  – стягнути з такої особи на користь ТОВ <...> 4 003 240,06 грн;
• ухвала Господарського суду Волинської області від 19.08.2025 у справі № 903/347/24 (ЄДРСР, реєстр. № 129686986) – покласти на колишнього керівника ДП <...> солідарну відповідальність за вимогами у справі про банкрутство ДП <...>; стягнути з такої особи на користь ДП <...> 55 121 706,15 грн.

І такі випадки не поодинокі, їх десятки…

Законодавчі передумови відповідальності керівників за борги підприємства

Передумовою такого виду відповідальності можна вважати ст. 4 КУзПБ. Саме в ній згадується, що виконавчий орган боржника, а щодо державних та комунальних підприємств – також орган, уповноважений управляти майном боржника, у межах своїх повноважень зобов’язані своєчасно виявляти та вживати заходів щодо запобігання та реагування в разі настання неплатоспроможності боржника.

У разі виникнення ознак неплатоспроможності чи її загрози, а також у разі отримання боржником повідомлення від аудиторів та/або бухгалтера, особи, яка веде бухоблік, керівник боржника зобов’язаний не пізніше 30 днів із дня отримання відповідної інформації надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника, а також іншим органам управління, до компетенції яких належить вирішення цих питань, відомості щодо наявності ознак неплатоспроможності чи її загрози (ч. 3 ст. 4 КУзПБ).

Виконавчий орган боржника, а у випадках, передбачених законом, – засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, зобов’язані вживати заходів щодо запобігання неплатоспроможності боржника, у тому числі здійснення позасудового врегулювання боргу, ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника, ініціювання процедури реструктуризації відповідно до Закону від 14.06.2016 № 1414-VIII «Про фінансову реструктуризацію» або у випадках, передбачених КУзПБ, ухвалити рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. У разі невиконання або неналежного виконання зазначених заходів ці особи (а це, зокрема, і виконавчий орган – директор, керівник) несуть відповідальність у випадках, передбачених законом.

Тож далі – детальніше про сам обовʼязок, через невиконання якого органи управління і самі стають боржниками.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених КУзПБ.

Тобто відразу звертаємо увагу на поняття неплатоспроможності: це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання (!) перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених КУзПБ, або встановлена НБУ неплатоспроможність страховика відповідно до Закону від 18.11.2021 № 1909-IX «Про страхування», або неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону від 14.07.2023 № 3254-IX «Про кредитні спілки» (ст. 1 КУзПБ).

Тому, коли ми говоримо про юрособу, розуміємо, що інакше, ніж через процедури розпорядження майном/санації боржника чи ліквідації банкрута вийти зі стану неплатоспроможності вона не може.

І тут мають належним чином діяти органи управління. Бо ця сама ч. 6 ст. 34 КУзПБ чітко закріплює: якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Що таке солідарна відповідальність

Коли ми говоримо про солідарний обов’язок, то враховуємо положення ст. 543 Цивільного кодексу України. Якщо такий обов’язок має місце, то кредитор у нашій ситуації може вимагати стягнення заборгованості за договором поставки (до прикладу) як з юрособи, так і з посадових осіб органів управління. Хоч частково, хоч у повному обсязі.

Тож якщо арбітражний керуючий не знаходить майна юрособи або його не вистачає для погашення грошових зобов’язань, цілком зрозумілими є наміри стягнути ці кошти з органів управління.

Хто належить до органів управління?

КУзПБ не деталізує, кого можна віднести до органів управління. Та воно й зрозуміло. Множинність організаційно-правових форм юросіб відсилає нас до окремих законів, які регулюють питання діяльності цих суб’єктів.

Якщо говорити про товариство з обмеженою відповідальністю, яке стало неплатоспроможним, то відкриваємо положення Закону від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і аналізуємо перелік органів управління. Як і установчі документи.

Але пам’ятаймо про перевагу суті над формою. Адже не завжди перелік повноважень того чи іншого органу управління, визначений статутом, відповідає суті управлінської діяльності. Наприклад, повноваження одного із директорів можуть бути настільки обмеженими, що він і не міг ініціювати звернення до господарського суду чи скликання зборів для вирішення цього питання. У цьому разі така особа не може вчинити правопорушення, а бути притягненою до відповідальності – і поготів.

Тож коли на практиці кредитор дуже наполегливо вчиняє дії щодо стягнення заборгованості з такого директора, останній може доводити відсутність такого обов’язку через відсутність відповідних повноважень. І тут може допомогти науково-правовий висновок із відповідями на запитання:

• хто повинен був звертатися до господарського суду в місячний строк;
• чи є правомірним притягнення до солідарної відповідальності відповідного директора за наведених умов тощо.

Якщо ж незадовільний фінансовий стан виникає в комунального підприємства, дивимось на положення Господарського кодексу України. Хоч він і втратив чинність, але його норми діяли в той час, коли у вас чи іншої особи був обов’язок звернутися до господарського суду. Така сама ситуація і з державними підприємствами.

Звертаємо увагу і на важливість конкретної дати, з якої починається відлік місячного строку для звернення боржником до господарського суду. Якщо позивач ініціює покладення на вас солідарної відповідальності, сам він повинен встановити момент, з якого почався відлік місячного строку.

До речі, належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник (в особі арбітражного керуючого, зокрема). А стягнені з вас кошти будуть коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів.

Коли виникає загроза неплатоспроможності

Умови, за яких можна говорити про загрозу неплатоспроможності:

1. існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов’язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, постачання, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
2. розмір усіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов’язань перед усіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав.

З цього приводу Верховний Суд зробив цілком доречний висновок: наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20, ЄДРСР, реєстр. № 107352912).

А якщо в директора немає майна?

І трохи про особисте. Дехто з фізосіб, отримавши подібні претензії щодо солідарної відповідальності за борги юрособи, хоче позбутися власного майна (наприклад, нерухомості). У такому разі може мати місце укладення договорів дарування, купівлі-продажу тощо.

Зрозуміло, якщо юрособа – боржник або кредитор отримує рішення про притягнення органів управління до солідарної відповідальності, а потім не може виконати його, то починає «шукати». А потім дізнається, що солідарний боржник його вже відчужив. Тоді й слід чекати на позов про визнання недійсним свого договору як фраудаторного, тобто вчиненого на шкоду кредитору.

У цьому аспекті слід урахувати таке. Усе ж не будь-який договір можна визнати недійсним через фраудаторність. Наприклад, на наше переконання, не можна визнати недійсним договір, якщо особа його укладала, не будучи в статусі солідарного боржника (тобто до ухвалення рішення про притягнення її до солідарної відповідальності).

Аналогічно важливе значення мають мотив та мета. На них зацікавлена у визнанні недійсним договору особа також повинна зупинитися. Адже не завжди майно відчужується, щоб кредитори не отримали свого. Наприклад, можуть мати місце особисті обставини, що ініціювали перехід права власності (тяжка хвороба та бажання передати частку своїй дитині, а не іншим спадкоємцям; поважний вік та намір подарувати своє майно іншому співвласнику, який є онукою).

Як бачимо, наші відносини різноманітні, як і їх наслідки. Та однотипним залишається обов’язок щодо звернення до господарського суду в місячний строк за певних умов. Поверніться на початок цього матеріалу і перегляньте ці умови ще раз. А потім організуйте ретельне спостереження за станом активів на своєму підприємстві та вчиняйте дії, які не дадуть жодного шансу визнати боржником і вас.