Договір зберігання: ситуації із практики

У консультації розглянемо різні ситуації, пов’язані із застосуванням договорів зберігання у господарській практиці. Відповімо на запитання суб’єктів господарювання, а також порадимо, як слід діяти у кожній із цих ситуацій з огляду на законодавчі вимоги та умови договору зберігання.

Ситуація 1. Зберігання товару на товарному складі

У підприємства є необхідність протягом року користуватися послугами товарного складу. Припустимо, товар на зберігання є в травні, у червні немає, а потім у липні знову є. Як діяти в такому випадку, невже доведеться укладати щоразу новий договір зберігання? Це не дуже зручно, чи можна укласти з товарним складом один договір на поточний рік?

Нагадаємо, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Тобто предметом договору зберігання є надання послуг зберігання.

У ситуації, що розглядається, сторонами договору є товарний склад – зберігач і підприємство – поклажодавець.

Зберігання товару на товарному складі має свої особливості, визначені ст. 956–966 ЦК. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 956 ЦК). Така організація вважається професійним зберігачем.

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦК).

Як випливає із визначення договору складського зберігання, поклажодавець платить зберігачу за те, що певний товар буде зберігатися на складі, а не за право користування складом, як при оренді.

Саме це відрізняє договір зберігання від договору оренди складу, коли орендодавець передає склад в користування орендарю и не відповідає за майно (товар) орендаря, яке там буде знаходитися.

Тому коли товар поклажодавця не знаходиться на складі зберігача, у поклажодавця немає підстав для оплати послуг зберігання. Адже не можна стягувати плату за договором у випадку, коли немає предмету договору. А права й обов'язки у сторін за договором зберігання виникають лише після передання товару на зберігання – саме з цього моменту договір вважається укладеним. Причому прийняття речі на зберігання має бути посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ст. 937 ЦК).

Як вчинити? У ситуації, коли товар передається на зберігання час від часу, договір зберігання можна укласти строком на рік, але акти приймання-передачі наданих послуг оформлювати за фактом надання цих послуг (за ті місяці, коли товар дійсно зберігався на товарному складі) і відповідно стягувати плату за цими актами. Це не буде суперечити законодавству.

Ситуація 2. Розмір плати за договором зберігання

Під час складання договору зберігання у підприємства виникло запитання щодо розміру плати за послуги зберігання. Чи можна встановлювати фіксовану плату за час зберігання товару на товарному складі, наприклад за місяць? Чи плата завжди залежить від кількості товару, що передається на зберігання?

Істотною умовою договору зберігання є плата за послуги зберігання. Договір складського зберігання завжди оплатний.

Плата за зберігання товару може як залежати від кількості товару, що передається на зберігання, так і не залежати від цього. Проте розмір плати за зберігання, як правило, залежить від часу зберігання товару на товарному складі.

Тому в договорі складського зберігання можна вказати фіксовану плату за певний проміжок часу зберігання товару – час, добу або місяць (наприклад, 1 000 грн за місяць зберігання).

Кількість, об’єм товару, що зберігається, теж має значення, але не завжди.

Наприклад, якщо умовами договору передбачено, що розмір плати встановлюється у розмірі 500 грн за кожну тону зерна, то в цьому випадку розмір плати буде залежати від кількості товару, що зберігається.

Наведемо іншій приклад, коли кількість товару не впливає на розмір плати. У договорі зберігання сторони встановили плату 1 000 грн за зберігання однієї палети з товаром протягом одного місяця. Але на цій палеті в одному місяці зберігається два мішки цукру, а в наступному – один мішок цукру та два мішки борошна. Плата все одно буде та ж сама (1 000 грн за палетомісце).

Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складський документ, тоді вважатиметься, що договір зберігання укладено у письмовій формі (ч. 3 ст. 957 ЦК). Перелік складських документів визначено у ст. 961 ЦК: складська квитанція, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво.

Водночас приймання товару на зберігання може посвідчуватися розпискою, квитанцією, накладною або іншим документом, підписаним зберігачем (наприклад, актом приймання-передачі майна).

Як вчинити? Радимо порядок передання-приймання цінностей зафіксувати у самому договорі зберігання.

Ситуація 3. Оплата послуг зберігання за договором поставки

Наше підприємство уклало договір поставки, за яким є постачальником. Покупець оплатив товар за цим договором, але не забрав його вчасно зі складу продавця відповідно до умов договору. Чи повинен покупець заплатити постачальнику за зберігання товару?

Відповідь на це запитання залежить перш за все від умов договору поставки, а саме від того, коли право власності на товар переходить від продавця до покупця та чи є в договорі згадування про зберігання товару постачальником.

За загальним правилом право власності на товар переходить у момент його приймання покупцем. Якщо згідно з умовами договору право власності переходить до покупця раніше (наприклад, у момент його попередньої оплати), тоді продавець зобов'язаний зберігати товар до моменту передання покупцеві, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором (ст. 667 ЦК).

Як вчинити? У цій ситуації слід діяти відповідно до умов договору поставки. Якщо згідно з умовами договору право власності на товар не переходить до покупця до моменту отримання ним товару або передачі його перевізнику, у продавця немає підстав вимагати від покупця плату за зберігання товару. Адже, по суті, у такому випадку продавець зберігає свій товар, хоча і отримав за нього попередню оплату.

Ситуація 4. Дострокове припинення договору зберігання

Поклажодавець вирішив розірвати договір зберігання. Чи повинен поклажодавець в цьому випадку компенсувати зберігачу витрати на зберігання товару?

Зберігач зобов'язаний зберігати річ (товар) протягом строку, який визначений у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК). Якщо строк зберігання не встановлено і не може бути визначено виходячи з умов договору, тоді зберігач зобов'язаний зберігати товар до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення.

Строк зберігання товару може бути визначено моментом пред’явлення поклажодавцем вимоги про його повернення. Зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цей товар у розумний строк (ч. 3 ст. 938 ЦК). У разі виникнення спору звичайний та розумний строк встановлюється судом.

Відповідно до ст. 953 ЦК зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ (товар), навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Законодавство у цьому випадку не передбачає виплату зберігачу компенсації збитків за дострокове припинення договору за ініціативою поклажодавця, але в договорі сторони можуть встановити цю умову.

Водночас згідно зі ст. 946 ЦК якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину оплати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ (товар), він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Плата за зберігання може включати витрати зберігача на зберігання речі (ч. 1 ст. 947 ЦК).

У зберігача не виникає права вимагати передання речі (товару) на зберігання (ч. 1 ст. 939 ЦК). Відповідно у поклажодавця немає обов’язку передати річ на зберігання. Але поклажодавець, який не попередив зберігача у розумний строк про відмову від договору зберігання, зобов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у зв’язку з тим, що зберігання не відбулося (ч. 2 ст. 939 ЦК).

Як вчинити? У такій ситуації все залежить від умов, передбачених договором зберігання, та від конкретних обставин. Радимо включати до договору зберігання умови його дострокового припинення (наприклад, встановити строк, у який поклажодавець має попередити зберігача про свій намір розірвати договір).