Торгівля продуктами харчування: підтвердження якості

Як відкрити торгівлю: документи, процедура, бухоблік і розрахунки

Торговельна діяльність для підприємств: документи, процедура, бухоблік і розрахунки

Спецпроект «ХАССП – 7 простих кроків до прибутковості підприємства»

Якщо суб’єкт господарювання (далі – СГ) займається роздрібною торгівлею продуктами харчування, то в нього неодмінно повинні бути документи, що підтверджують якість товару. Із консультації ви дізнаєтеся, які документи необхідно отримати СГ для підтвердження належної якості реалізованої харчової продукції.

Загальні правила торгівлі продуктами харчування в роздріб

СГ, які здійснюють роздрібну торгівлю харчовими продуктами, повинні керуватися Законами № 771, № 2639 і Правилами № 185.

Харчові продукти та продовольча сировина, що надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам діючого законодавства, нормативно-правових актів і нормативних документів до показників якості та безпеки харчових продуктів, пакування, маркування, транспортування, приймання та зберігання (п. 11 Правил № 185).

Реалізація харчових продуктів на підприємствах роздрібної торгівлі дозволяється тільки протягом строків їх придатності до споживання, установлених нормативними документами для певних видів продуктів (п. 14 Правил № 185).

Реєстрація потужностей

СГ (юрособи та фізособи-підприємці), які здійснюють роздрібну торгівлю продуктами харчування, підпадають під поняття «оператори ринку харчових продуктів» (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону № 771).

Відповідно до ст. 25 Закону № 771 державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обороту (реалізація та/або зберігання) харчових продуктів, на які не потрібне отримання експлуатаційного дозволу.

На підставі ч. 2 ст. 23 Закону № 771 можна зробити висновок, що вимога реєстрації потужностей поширюється:

• на операторів ринку, які провадять діяльність, пов’язану з первинним виробництвом (транспортуванням, зберіганням, продажем) харчових продуктів, які не вимагають дотримання температурного режиму й можуть зберігатися при температурі вище +10 °C, залишаючись придатними до споживання людиною;
• заклади харчування (якщо вони не відповідають вищевказаним вимогам);
• потужності, що здійснюють виробництво харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження;
• установи роздрібної торгівлі.

Який орган здійснює держреєстрацію потужності?

Реєстрація потужностей здійснюється територіальним органом управління Держпродспоживслужби.

Які документи необхідно подати для держреєстрації потужності?

Процедура держреєстрації потужностей регламентується Порядком № 39. СГ, який здійснює роздрібну торгівлю, повинен подати заяву за формою додатка 1 до Порядку № 39, засвідчену підписом керівника або власника потужності. Заяву можна подати як у паперовому, так і в електронному вигляді (із використанням посиленого сертифіката електронного ключа).

Заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності (п. 2.5 Порядку № 39).

Держреєстрація потужності здійснюється безплатно протягом 15 робочих днів після отримання заяви. Про це Держпродспоживслужба повідомляє оператора ринку протягом 5 робочих днів після проведення реєстрації. Якщо реєстрацію протягом цього строку не проведено, то орган Держпродспоживслужби повинен передати заявнику письмове обґрунтування причин відмови в реєстрації або продовження строку реєстрації (не більше ніж на 15 днів).

Документи, що підтверджують якість продукції

Основні вимоги до харчових продуктів закріплені в Законі № 771. Згідно зі ст. 32 Закону № 771 харчові продукти, які є в обігу на території України, повинні відповідати вимогам законодавства про безпеку та окремим показникам якості харчових продуктів.

Працівники СГ, що торгує продуктами харчування, зобов’язані надати споживачеві необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а на вимогу споживача – документи, які підтверджують їх якість і безпеку, а також ціну товарів (п. 15 Правил № 185). Аналогічні вимоги передбачені в ст. 6 Закону № 1023.

Розглянемо, які документи на продукти харчування повинен мати роздрібний торговець.

Документи про відповідність

Цим документом виробник зобов’язаний супроводжувати свою продукцію, якщо така вимога встановлена технічним регламентом на той або інший вид харчової продукції.

Документ про відповідність – це декларація (у т. ч. декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання вимог, зафіксованих у техрегламентах, стандартах, технічних специфікаціях, інших документах, що стосуються об’єкта оцінки відповідності (абзац десятий ч. 1 ст. 1 Закону № 124).

У нашому випадку об’єктом оцінки виступають харчові продукти. Оцінка відповідності вимогам техрегламентів здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності (наприклад, випробування продукції), які визначені в таких техрегламентах (ст. 25 Закону № 124).

Сертифікат відповідності

СГ повинен реалізовувати харчові продукти, що підлягають обов’язковій сертифікації, при наявності в документах, згідно з якими вони надійшли, реєстраційних номерів сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено техрегламентом щодо підтвердження відповідності харчових продуктів. Однак зараз сертифікувати харчові продукти вітчизняного виробництва, реалізовані на території України, необов’язково (ч. 2 ст. 32 Закону № 771). Водночас законодавство не забороняє провести таку сертифікацію в добровільному порядку (ст. 25 Закону № 124).

Це правило не поширюється на харчову продукцію, яка ввозиться (імпортується) в Україну. Іноземні харчові продукти повинні супроводжуватися міжнародним сертифікатом.

Ветеринарні документи

Ветеринарні документи видаються на продукти, що підлягають ветеринарному контролю. Згідно зі ст. 32 Закону № 2498 до таких документів належать:

• ветеринарне свідоцтво при переміщенні на території України;
• ветеринарна довідка, якщо продукція переміщується в рамках адміністративного району.

Які продукти підлягають ветеринарному конт­ролю?

Перелік таких продуктів наведено в додатку 1 до Тимчасового порядку, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 18.03.99 р. № 6. До нього включені:

• жива риба та рибопродукти;
• раки, ракоподібні, жаби, молюски та інші гідробіонти;
• м’ясо та м’ясопродукти;
• молоко та молокопродукти;
• яйця, яєчний порошок, меланж, яєчна маса для переробки;
• тушки пернатої дичини;
• мед, бджолиний віск та інші продукти бджільництва;
• консерви м’ясні, м’ясорослинні, рибні;
• сири;
• масло вершкове;
• маргарин;
• сухе, консервоване молоко та молокопродукти;
• продукти для дитячого харчування;
• ковбасні вироби;
• м’ясні концентрати;
• м’ясне, рибне, кров’яне та кісткове борошно;
• гриби та ін.

Хто видає ветеринарні документи на продукти?

Видавати ветеринарні документи вповноважений державний інспектор ветеринарної медицини або уповноважений ветеринарний лікар:

• управління ветеринарної медицини в областях і районах, м. Києві;
• державної установи ветеринарної медицини;
• регіональної служби державного ветери­нарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Видавати ветеринарні довідки також може ліцензований ветлікар.

Чи повинна зараз проводитися санітарно-епідеміологічна експертиза харчових продуктів?

Ні, така вимога відсутня в законодавстві. Це пов’язане з тим, що Закон № 4004, який регламентує забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, не поширюється на харчові продукти (ст. 1¹ Закону № 4004). Виняток становлять ті харчові продукти, щодо яких буде проводитися санітарно-епідеміологічне розслідування у зв’язку з інфекційними захворюваннями, масовими неінфекційними хворобами, отруєннями та радіаційним ураженням людей.

У кого СГ, який здійснює роздрібну торгівлю харчовими продуктами, повинен вимагати документи, що підтверджують якість товару?

Такі документи повинен представити постачальник продукції. Пояснимо чому.

З 06.08.19 р. набув чинності Закон № 2639, який установлює вимоги до інформації про харчові продукти, надавану споживачам, у тому числі про їхнє маркування. Законом № 2639 також визначені обов’язки операторів ринку харчових продуктів щодо доведення цієї інформації до інших операторів ринку харчових продуктів і споживачів.

Зокрема, ч. 8 ст. 5 Закону № 2639 передбачено, що постачальники продукції зобов’язані забезпечити інших операторів ринку харчових продуктів (у тому числі й СГ, які торгують у роздріб) ​​інформацією про харчові продукти.

Чи відповідає СГ – роздрібний торговець продуктами за їхню якість?

Так, він відповідає за якість продаваних продуктів харчування. Якщо СГ здійснює тільки роздрібну торгівлю продуктами харчування й не займається їхнім пакуванням або маркуванням чи іншим способом не впливає на безпеку та цілісність харчових продуктів, він усе одно повинен забезпечувати їхню безпеку.

СГ, який торгує харчовими продуктами в роздріб, також зобов’язаний (ч. 4 ст. 20 Закону № 771):

• у рамках своєї діяльності ініціювати процедури вилучення з обігу продуктів, якщо вони не відповідають параметрам безпеки;
• передавати інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності харчових продуктів і будь-яких речовин, використовуваних для виробництва харчових продуктів, на вимогу зацікавлених осіб (наприклад, на вимогу споживачів);
• співпрацювати з операторами ринку та/або компетентним органом.

Чи можуть покарати СГ за ненадання споживачеві інформації про якість харчових про­дуктів?

Так, можуть. Відповідальність за таке порушення передбачена п. 20 ч. 1 ст. 65 Закону № 2042. Так, за порушення встановлених законодавством вимог до надання інформації для споживачів про харчові продукти, а також надання неточної, недостовірної та незрозумілої для споживачів інформації встановлено штраф у розмірі:

• для юросіб – 15 МЗП (мінімальних зарплат). Зараз це 62 595 грн;
• для фізосіб-підприємців – 10 МЗП. Зараз це 41 730 грн.

Фінансові санкції за вищевказані порушення накладає Держпродспоживслужба протягом 6 місяців із дня їх виявлення, але не пізніше року із дня вчинення. Штраф сплачується протягом 15 днів після набуття законної сили постанови про його накладення.

Крім сплати штрафу порушник зобов’язаний усунути допущене правопорушення та відшкодувати нанесені збитки. У випадку несплати штрафу у встановлений строк постанова виконується в примусовому порядку.

Висновки

СГ, який здійснює роздрібну торгівлю продуктами харчування, повинен мати документи, що підтверджують належну якість реалізованої харчової продукції. Наприклад, це може бути міжнародний сертифікат, ветеринарні документи і т. д. СГ зобов’язаний надати споживачеві необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу споживача – документи, якими підтверджуються їхня якість і безпека. Якщо цього не зробити, СГ можуть оштрафувати органи Держпродспоживслужби.