Витрати в операціях з основними засобами: податкові особливості

Усе про облік доходів і витрат

ПК розділяє поняття «основні засоби» (пп. 14.1.138) та «невиробничі основні засоби» (пп. 138.3.2). Для кожної категорії об’єктів в розд. III ПК передбачено низку спеціальних правил. Щоправда, ці правила мають значення лише для тих платників податку на прибуток, які за обов’язком чи добровільно коригують фінансовий результат на різниці, визначені розд. III ПК. Тож саме їм адресовано цю консультацію. У ній ми проаналізуємо норми ПК, що стосуються основних засобів (далі – ОЗ) та операцій із ними, та узагальнимо відомості про витрати, які спричиняють виникнення різниць і впливають на бухгалтерський та податковий облік.

Придбання, утримання, експлуатація і навіть вибуття ОЗ потребують від суб’єктів господарювання (далі – СГ) здійснення певних витрат. Усі ці витрати мають відображатися в бухобліку. Утім значна їх частина визнається витратами не одразу. Витрати на придбання та деякі інші спочатку капіталізують, тобто формують із них первісну вартість ОЗ або збільшують її, і лише згодом, у наступних періодах, їх визнають власне витратами – через амортизацію або внаслідок переоцінки, зменшення корисності, вибуття (списання з балансу).

Отже, у бухобліку всі витрати буде визнано саме витратами, а це означає, що рано чи пізно вони, як і будь-які інші витрати СГ, вплинуть на фінансовий результат його діяльності.

Інша справа – податковий облік. Не всі витрати, здійснювані СГ, визнаються податковими. Саме тому фінрезультат, який відповідно до п. 134.1 ПК є відправною точкою для визначення об’єкта обкладення податком на прибуток, підлягає коригуванню на різниці.

Різницям, які пов’язані з ОЗ, присвячено ст. 138 ПК. Загалом для ОЗ установлено сім різниць (п. 138.1, 138.2 ПК), а в додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою Наказом № 897, для них виділено сім рядків.