Договір банківського кредиту

Банківський кредит – найпоширеніший вид кредиту. Підприємства укладають договір банківського кредиту з метою залучення додаткових фінансових ресурсів для відновлення основних засобів та обігових коштів, провадження інноваційної діяльності і т. д. До такого договору застосовуються положення про договір позики, якщо це не суперечить правилам кредитування та суті кредитного договору.

Правила укладання договору банківського кредиту викладено в ст. 1054–1057 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. № 435-IV (далі – ЦК) і ст. 345– 349 ГК.

Згідно із кредитним договором банк або інша фінансова установа (наприклад, кредитне співтовариство) зобов'язується надати позичальнику кошти (кредит) у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник – повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК).

За своєю правовою природою кредитний договір є:

• консенсуальним (набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди за істотними умовами);
• двостороннім (банк повинен виконати зобов'язання з надання коштів, а позичальник – повернути кредитні кошти і сплатити проценти);
• оплатним (оплата встановлюється у відсотках, які визначаються в договорі);
• строковим (може бути короткостроковим – до 1 року, середньостроковим – до 3 років, довгостроковим – більше 3 років).

Кредитний договір оформляється в письмовій формі шляхом складання одного документа, який підписується кредитодавцем і позичальником, або шляхом обміну листами, телеграмами, підписаними стороною, яка їх відправила (ч. 1 ст. 1055 ЦК, ч. 2 ст. 345 ГК). При недотриманні письмової форми договір уважається нікчемним.