Системи оплати праці на підприємстві
Для кого ця стаття: для всіх роботодавців, які використовують найману працю, нараховують та виплачують заробітну плату працівникам.
Зі статті ви дізнаєтесь: які системи та форми оплати праці існують, у яких випадках їх краще застосовувати та що для цього потрібно врахувати.
Насамперед, розглянемо, з яких виплат складається оплата праці на будь-якому підприємстві та якими нормативними документами це визначено.
Складові оплати праці
Питання державного та договірного регулювання оплати праці визначається КЗпП, Законом від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) та іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП). Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Заробітна плата складається з основної, додаткової зарплати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми (ст. 2 Закону № 108).
Порядок включення тих чи інших виплат до складу заробітної плати містить Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.
Підприємства усіх форм власності й господарювання та фізичні особи, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці мають виконувати державну соціальну гарантію щодо мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, які укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода) або регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях на підставі Закону від 01.07.93 р. № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» (далі – Закон № 3356). Індивідуальні умови оплати праці можуть визначатися трудовим договором, укладеним із працівником.
Системи та форми оплати праці
Системи та форми оплати праці визначають спосіб установлення залежності між величиною заробітної плати працівника й кількістю та якістю праці. Їх установлюють для оцінки праці: за конкретними видами продукції, за витраченим часом або за індивідуальними чи колективними результатами діяльності.
Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників (ст. 96 КЗпП).
Відповідно до ст. 7 Закону № 3356 взаємні зобов’язання сторін щодо оплати праці, зокрема форми, системи, розміри заробітної плати, інших видів виплат (доплати, надбавки, премій тощо); нормування праці; гарантії, компенсації, пільги; міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці, установлюються в колективному договорі .
Тарифна система оплати праці
У межах тарифної системи оплати праці залежно від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, усі системи заробітної плати поділяються на дві великі групи, що називаються формами заробітної плати.
Основними показниками витрат праці є кількість виготовленої продукції (наданих послуг) належної якості або робочий час (кількість днів, годин), протягом яких працівник зайнятий на підприємстві. Такому поділу показників витрат праці відповідають дві форми оплати праці, що базуються на тарифній системі: відрядна та почасова.
За почасової оплати праці розмір заробітку залежить від тривалості відпрацьованого часу, а відрядній – від кількості виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг належної якості.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки (ст. 96 КЗпП).
Тарифна система оплати праці включає:
- тарифні сітки;
- тарифні ставки;
- схеми посадових окладів;
- тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.
Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі:
- тарифної ставки робітника першого розряду;
- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), що встановлюються в розмірах, не нижчих ніж визначені генеральною, галузевою (регіональною) угодою.
Приватні підприємства для складання тарифної сітки можуть користуватися Методичними рекомендаціями щодо оплати праці працівників малих підприємств, схваленими наказом Мінпраці та соцполітики від 13.08.04 р. № 186.
Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) установлюється в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (в 2017 році – 1 600 грн.).
На підприємствах, де договірна оплата праці регулюється на галузевому та регіональному рівнях, мінімальна тарифна ставка робітника першого розряду визначається за нормами відповідних угод.
Для сільгосппідприємств, що потрапляють у сферу дії Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики та продовольства України, Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців – Федерація роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України і Професійною спілкою працівників агропромислового комплексу України в сільському господарстві на 2014 – 2016 роки від 16.01.14 р (з урахуванням змін, унесених 07.02.17 р.), з 01.01.17 р. мінімальний розмір тарифної ставки робітника 1-го розряду за повністю виконану норму робочого часу в нормальних умовах праці встановлюється в розмірі не нижче 115 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законодавством України.
На підприємствах, де договірна оплата праці регулюється лише на виробничому рівні (колективний договір), мінімальна тарифна ставка робітника 1-го розряду як обов’язковий елемент тарифної системи може визначатися орієнтовно за розміром цієї ставки в галузевій (регіональній) угоді чи розраховуватися самостійно на підприємстві.
У разі самостійного встановлення на підприємстві мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду вона визначається добутком прийнятого в колективному договорі розміру мінімальної тарифної ставки робітника, який виконує просту роботу, що не потребує кваліфікації, і тарифного коефіцієнта відповідного тарифного розряду. Підприємства бюджетної сфери для визначення розміру оплати праці працівників мають дотримуватися Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженої постановою КМУ від 30.08.02 р. № 1298 (далі – ЄТС). Посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери визначають за розрядами ЄТС шляхом множення окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів i присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно із тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (абзац сьомий ст. 96 КЗпП).
Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.
Тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів установлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відрядна форма оплати праці
Відрядною називається така форма оплати праці, за якої заробітна плата працівнику (бригаді) нараховується за кількість продукції (робіт, послуг), яку було вироблено в установлений час. Інакше кажучи, за відрядної оплати праці розмір винагороди визначається пропорційно до обсягу виконаної роботи.
Відрядну форму оплати праці на підприємстві найбільш доцільно застосовувати, якщо:
- є можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;
- є значні замовлення на виготовлювану продукцію, а кількість робітників обмежена;
- один зі структурних підрозділів підприємства стримує випуск продукції в інших технологічно взаємозалежних підрозділах;
- застосування цієї системи негативно не відобразиться на якості продукції;
- існує гостра потреба у збільшенні випуску продукції в цілому по підприємству.
Відрядна оплата праці має декілька різновидів.
Пряма відрядна – система оплати праці, коли заробіток робітника визначається за однаковими відрядними розцінками незалежно від рівня виконання норм виробітку. Заробіток працівника пропорційний фактичному виробітку.
Непряма відрядна застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, які обслуговуються ними.
Відрядно-преміальна система – система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія зазвичай установлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, належної якості продукції або економії матеріальних та інших видів ресурсів.
Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає додаткове заохочення працівників за виготовлення продукції понад установлену норму. Вироблена в межах норми продукція оплачується за основними розцінками, а понад норму – за збільшеними.
Колективна відрядна (бригадна) оплата праці – відрядна форма оплати праці за результатами роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як за прямої відрядної системи за бригадними розцінками. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-годин або коефіцієнта виконання норм.
Акордна система оплати праці – різновид відрядної оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.
За відрядної системи заробітна плата розраховується на основі відрядних розцінок, які визначаються розрахунковим шляхом виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).
У загальному вигляді відрядна розцінка визначається шляхом ділення годинної (денної) ставки відповідного розряду виконуваної роботи на годинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення годинної або денної тарифної ставки, що відповідає розряду виконуваної роботи, на встановлену норму часу в годинах або днях.
Норма виробітку – це кількість продукції (робіт, послуг), яку працівник повинен виконати за одиницю робочого часу. Норми виробітку визначаються керівництвом організації, розмір годинної (денної) ставки встановлюється в положенні про оплату праці та штатному розписі.
Почасова форма оплати праці
Почасова оплата праці – це оплата праці за відпрацьований час. Цю форму запроваджують переважно для адміністративно-управлінського й обслуговуючого персоналу, який працює за ненормованим робочим днем, робіт, які важко чи недоцільно нормувати, коли немає змоги обліковувати обсяг виконаної чи виробленої продукції, а також у разі якщо необхідно забезпечити високу якість роботи.
Підприємство може проводити оплату праці фактично відпрацьованого часу за годинними (денними) тарифними ставками або за посадовими окладами.
Тарифна ставка – сума, яка нараховується за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду).
Посадовий оклад – щомісячний розмір почасової заробітної плати, установлений у централізованому порядку для певної посади управлінського персоналу, спеціалістів і службовців. Документом обліку відпрацьованого часу працівниками з почасовою заробітною платою є табель робочого часу.
Ця форма поділяється на декілька систем.
Проста почасова система, за якою загальний заробіток працівника обчислюється шляхом множення годинних тарифних ставок, які відповідають тарифному розряду працівника, на кількість фактично відпрацьованого часу.
Різновидом почасової системи є погодинна оплата праці. У такому разі працівникам установлюють нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або чисельності працівників (ст. 92 КЗпП).
Механізм визначення та застосування МЗП в погодинному розмірі встановлено постановою КМУ від 05.05.10 р № 330. У п. 1 цієї постанови зазначено, що МЗП у погодинному (як і місячному) розмірі визначається виходячи з розміру МЗП на місяць та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні
Почасово-преміальна – це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток, обчислений за тарифними почасовими ставками за фактично відпрацьований час, але й визначений відсоток премії до цього заробітку за досягнення певних показників. Обов’язковою умовою преміювання є виконання місячного плану й відсутність браку та простою машин і обладнання. Преміювання може бути разовим і постійним. Постійні премії є складовою тарифних умов організації праці та виплачуються систематично відповідно до положення про оплату праці на підприємстві за умови досягнення встановлених для преміювання виробничих показників.
Розмір заробітної плати за посадовими окладами визначають залежно від посади за штатним розписом, особливостей виробництва, умов праці, обсягу та складності роботи, рівня відповідальності, кваліфікації працівників. У схемах посадових окладів щодо кожної посади може передбачатися один рівень або вилка рівнів окладу. Особливість оплати праці за посадовими окладами полягає в тому, що оплачуються фактично відпрацьовані дні, а не години. Кількість робочих днів у конкретному місяці не впливає на розмір посадового окладу. Це означає, що він виплачується, якщо протягом місяця відпрацьовано всі робочі дні. Якщо місяць відпрацьовано не повністю, оплата праці розраховується пропорційно до відпрацьованих днів виходячи з денного окладу.
Інші системи оплати праці
Відповідно до ст. 96 КЗпП колективним договором, а якщо він не укладався – наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть установлюватися інші системи оплати праці. Наприклад, це може бути безтарифна, контрактна система оплати праці.
За безтарифною системою оплата праці всіх працівників визначається як їхня частка у фонді оплати праці підприємства або окремого структурного підрозділу.
Контрактна система оплати праці ґрунтується на укладенні договору між роботодавцем і виконавцем, у якому обумовлюються режим та умови праці, права й обов’язки сторін, рівень оплати праці тощо. За договором може оплачуватися час перебування виконавця на підприємстві (почасова оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).
Порядок установлення системи оплати праці на підприємстві
Система оплати обирається роботодавцем, але має бути узгоджена із працівниками в установленому законодавством порядку.
Форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (див. зразок).
Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) i відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій i винагород установлюються власником або уповноваженим ним органом.
Власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку ухвалювати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, установлені законодавством, угодами, колективними договорами.
|
Зразок ТОВ «Колосок» Колективний договір Розглянутий і схвалений Протокол від 14.01.17 р. № 1 Підписаний:
Зареєстровано: Державною адміністрацією Заступник голови _________ <...> 5. Оплата та нормування праці <...> 5.1. Для працівників підприємства застосовувати почасово-преміальну систему оплати праці, окрім робітників-вантажників, для яких застосовувати відрядно-преміальну систему. 5.2. Фонд оплати праці у звітному періоді збільшувати на:
5.3. Заробітну плату виплачувати в грошовій формі. Забороняється виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань, розписок або в будь-яких інших формах. Як виняток, за бажанням працівників, частина заробітної плати виплачується натурою, але не більш як 30 % нарахованої в грошовій формі, за цінами, що не перевищують собівартості продукції. 5.4. Виплачувати заробітну плату двічі на місяць: 5-го та 20-го числа. У разі якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітну плату виплачувати напередодні. 5.5. Виплачувати заробітну плату працівникам за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку відпустки. 5.6. Провадити оплату праці працівникам у першочерговому порядку. Усі інші платежі здійснювати після виконання зобов’язань щодо оплати праці. 5.7. За наявності на підприємстві заборгованості із заробітної плати забезпечувати її погашення згідно із графіком, погоджуваним із профспілковим комітетом. 5.8. 3абезпечувати персоніфікований облік сум нарахованої та невиплаченої заробітної плати і надання письмової інформації працівникам у місяці, що настає за розрахунковим місяцем, через видачу розрахункових листків (або ведення розрахункових книжок). 5.9. Компенсувати працівникам на умовах, визначених законодавством, втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати. 5.10. Проводити своєчасно індексацію заробітної плати у зв’язку із зростанням індексу споживчих цін згідно із чинним законодавством. 5.11. Керуючись п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективному договорі, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітну плату, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригувати на персональний коефіцієнт її підвищення. 5.12. Запровадження нових або зміну чинних умов оплати праці, установлених цим колективним договором, здійснювати лише за домовленістю сторін після внесення в установленому порядку змін до колективного договору. 5.13. Установити з 01.01.17 р. мінімальний посадовий оклад (тарифну ставку) працівника за повністю виконану норму робочого часу в нормальних умовах праці в розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеному законодавством України. 5.14. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. 5.15. Установити з 01.01.17 р мінімальний розмір тарифної ставки робітника 1-го розряду за повністю виконану норму робочого часу в нормальних умовах праці в розмірі 115 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законодавством України. 5.16. Установити мінімальні коефіцієнти співвідношень тарифних ставок окремих робітників за видами виконуваних робіт до тарифної ставки робітника 1-го розряду та коефіцієнти міжрозрядних співвідношень згідно з додатком 1. Окремим висококваліфікованим робітникам, які зайняті на особливо важливих, відповідальних роботах, у колективних договорах визначаються підвищені тарифні ставки (місячні оклади) за міжрозрядними коефіцієнтами до 2,7 до тарифної ставки робітника 1-го розряду відповідного виду роботи чи професії. Установити мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців до посадового окладу техніка всіх спеціальностей (без категорії) згідно з додатком 2. 5.17. Підвищення місячної тарифної ставки робітника, який виконує просту роботу, що не вимагає кваліфікації, та мінімальної місячної тарифної ставки робітника 1-го розряду протягом 2017–2018 років установлювати відповідними змінами до колективного договору. 5.18. Здійснювати тарифікацію робіт та присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам згідно із чинним законодавством. Установлювати кваліфікаційні розряди за результатами кваліфікаційних іспитів. 5.19. У разі застосування неповного робочого часу оплата праці проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сплачується в сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок. Робота на умовах неповного робочого часу не обмежує будь-яких соціально-трудових прав і пільг, установлених в колективному договорі. 5.20. Нарахування тарифної частини заробітної плати виходячи з місячного окладу за неповний робочий місяць із поденним та підсумованим обліком робочого часу провадиться шляхом множення годинної тарифної ставки на кількість фактично відпрацьованих годин у звітному місяці; у такому разі годинна тарифна ставка визначається шляхом ділення встановленого окладу на місячну норму тривалості робочого часу. 5.21. Час простою оплачувати:
Час простою з вини працівника не оплачується. 5.22. Робота в надурочний час оплачується:
5.23. Робота у вихідні, святкові та неробочі дні чи день, який є для працівника вихідним, оплачується працівникам у подвійному розмірі:
Якщо робота у святкові та неробочі дні проводиться понад норму робочого часу (у разі відмови працівника від іншого дня відпочинку), оплата здійснюється як за надурочну роботу. 5.24. У разі поділу робочого дня на частини тарифна ставка (оклад) збільшується не менше як на 20 %. 5.25. У разі тимчасового переведення на іншу роботу за згодою працівника через простій оплату праці проводити за виконану роботу, але не в нижчому розмірі, ніж середній заробіток за попередньою роботою. 5.26. У разі виконання працівниками робіт різної кваліфікації оплата здійснюється за тарифною ставкою (окладом), посадовим окладом вищої кваліфікації. Таким же чином оплачується виконання працівником робіт, що належать до різних спеціальностей. Оплата праці працівників за відрядною формою здійснюється за розцінками, визначеними, виходячи з тарифної ставки, що відповідає спеціальності та розряду працівника, та норм виробітку (часу), установлених для робіт, що виконуються відповідно до додатка № 3* до колективного договору. 5.27. Оплата праці в разі невиконання норм праці, трудових обов’язків здійснюється в розмірі:
У разі невиконання норм праці, невиконання трудових обов’язків із вини працівника оплата здійснюється відповідно до відпрацьованого часу або обсягу фактично виконаної роботи. 5.7. Премії, винагороди, заохочувальні виплати. 5.7.1. Установлювати доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів згідно з відповідними положеннями – додатками 3 та 4* до колективного договору. 5.7.2. Преміювання працівників підприємства за підсумками виробничої діяльності протягом року і виплату одноразових заохочень провадити згідно з Положенням про преміювання – додаток 5* до колективного договору. 5.7.3. Преміювання працівників за підсумками роботи за рік провадити згідно з відповідним Положенням – додаток 6* до колективного договору. 5.7.5. Під час надання щорічної відпустки видавати матеріальну допомогу працівникам на оздоровлення в розмірі посадового окладу (тарифної ставки). <...> Додаток 1 Мінімальні коефіцієнти співвідношень тарифних ставок
Мінімальні коефіцієнти міжрозрядних співвідношень
Додаток 2 Мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень
__________ * Не наводиться.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Коментарі до матеріалу