Як проводяться перевірки суб'єктів первинного фінмоніторингу, підконтрольних Мінфіну

Законодавство висуває певні вимоги до суб'єктів первинного фінмоніторингу. У свою чергу, виконання цих вимог контролюється відповідними державними органами. У статті розповімо, за якими правилами здійснюється такий контроль та проводяться перевірки суб'єктів первинного фінмоніторингу, підконтрольних у цих питаннях Мінфіну.

Законодавчі підстави для перевірок

Питання здійснення фінмоніторингу регламентуються насамперед Законом від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361).

Система фінмоніторингу складається з первинного та державного рівнів (ст. 6 Закону № 361). Відповідно, є суб’єкти первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) та суб’єкти державного фінмоніторингу.

До СПФМ належать суб’єкти, перелічені у ч. 2 ст. 6 Закону № 361, зокрема, ті, що підконтрольні Мінфіну відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 361, а саме:

• суб’єкти аудиторської діяльності;
• бухгалтери, суб’єкти господарювання (далі – СГ), які надають послуги з бухгалтерського обліку;
• СГ, які консультують з питань оподаткування;
• СГ, які надають посередницькі та/або консультаційні послуги при здійсненні правочинів з нерухомим майном;
• СГ, які торгують за готівку дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням та виробами з них;
• СГ, що здійснюють торговельну діяльність культурними цінностями та/або надають посередницькі послуги у такій діяльності.

Саме для цих СГ ми розглянемо у статті, як проводяться перевірки дотримання законодавства про фінмоніторинг.

До суб’єктів державного фінмоніторингу відносяться (ч. 3 ст. 6 Закону № 361):

• НБУ;
• центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі – запобігання та протидія). Таким органом є Мінфін відповідно до п. 1 Положення, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 375;
• Мін’юст;
• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
• Міністерство цифрової трансформації;
• спеціально уповноважений орган. Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону № 361 це центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії, тобто Державна служба фінансового моніторингу (далі – Держфінмоніторинг) (п. 1 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2015 № 537).

Саме ці держоргани мають право перевіряти дотримання законодавства у сфері фінмоніторингу підконтрольними їм СПФМ. У статті йтиметься про перевірки СПФМ, підконтрольних Мінфіну.

Нагадаємо, при здійсненні своєї діяльності СПФМ, підконтрольні Мінфіну, повинні дотримуватись Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд діяльності яких здійснює Міністерство фінансів України, затверджене наказом Мінфіну від 07.06.2024 № 282 (далі – Положення № 282, діє з 06.08.2024).

А питання здійснення контролю за СПФМ та правила проведення перевірок Мінфіном у цій сфері регулюються Порядком здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд діяльності яких здійснюють Міністерство фінансів, Міністерство юстиції, Міністерство цифрової трансформації, затвердженим постановою КМУ від 16.06.2023 № 662 (далі – Порядок № 662).

Види, цілі та строки перевірок

Мінфін має право проводити щодо підконтрольних йому СПФМ планові та позапланові перевірки, у тому числі виїзні та невиїзні (п. 2 Порядку № 662).

Перевірки, зокрема, проводяться (п. 10 Порядку № 662):

• для з’ясування мети та сутності операцій, які здійснюються СПФМ та/або про які їм стало відомо;
• виявлення ризиків, які можуть становити загрозу для безпеки та стійкості діяльності СПФМ, секторів діяльності таких суб’єктів, а також стабільності фінансової системи України;
• оцінки якості системи управління ризиками СПФМ;
• оцінки дотримання СПФМ вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, зокрема нормативно-правових актів Мінфіну.

Строк проведення невиїзної перевірки не може перевищувати 60 робочих днів (далі – р. д.) з дати її початку (п. 25 Порядку № 662).

Строк проведення виїзної перевірки не повинен перевищувати 30 р. д. і визначається залежно (п. 30 Порядку № 662):

• від виду перевірки (планова чи позапланова);
• виду (напрямів) діяльності та спеціалізації за видами послуг;
• обсягів фінансових операцій СПФМ.

У деяких випадках строк перевірки може бути продовжений, але не більш ніж на 20 р. д. (п. 31 Порядку № 662).

Розглянемо докладніше особливості кожного виду перевірок.

Планові перевірки

Підставою для планової перевірки СПФМ щодо дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії є включення його до плану-графіка проведення перевірок СПФМ на відповідний квартал.

План-графік затверджується наказом суб’єкта держфінмоніторингу та оприлюднюється на його офіційному вебсайті не пізніше 10 р. д. до початку кварталу, на який затверджується план-графік (п. 12 Порядку № 662).

СПФМ включається до плану-графіка проведення перевірок з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Планова перевірка проводиться за період із дати закінчення попередньої перевірки або за певний період діяльності СПФМ (п. 17 Порядку № 662).

У п. 19 Порядку № 662 перераховані питання, які в обов’язковому порядку перевіряються в ході планової перевірки. Для зручності наведемо їх у табл. 1.

Таблиця 1. Перелік обов’язкових питань планової перевірки

Про проведення планової перевірки СПФМ має бути письмово повідомлено не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення (п. 20 Порядку № 662). Повідомлення має бути надіслано у паперовій формі рекомендованим листом на адресу місцезнаходження СПФМ або у вигляді електронного документа на адресу електронної пошти СПФМ (за наявності).

Позапланові перевірки

Позапланові перевірки СПФМ проводяться з окремих питань і лише за наявності однієї з таких підстав (п. 21 Порядку № 662):

• повідомлення про ознаки порушення СПФМ вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
• на виконання судових рішень, які набрали чинності;
• за ініціативою Мінфіну у разі безпосереднього виявлення ним ознак порушення СПФМ та/або його відокремленим підрозділом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
• виявлення Мінфіном нових документів (обставин), які не були (не могли бути) відомі під час проведення планової перевірки та можуть вплинути на висновки за її результатами;
• необхідність перевірки виконання СПФМ вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, зокрема усунення порушень та/або вжиття заходів щодо усунення причин, що сприяли їх вчиненню, а також вжиття заходів щодо усунення виявлених за результатами нагляду недоліків у організації та проведенні первинного фінмоніторингу;
• неподання у встановлений строк СПФМ документів (ненадання інформації) на письмовий запит Мінфіну про проведення невиїзної перевірки, а також письмових пояснень про причини, що перешкоджають поданню таких документів;
• виявлення та підтвердження недостовірності у документах (інформації), поданих СПФМ за письмовим запитом Мінфіну, та/або у разі, коли такі документи (інформація) не дозволяють оцінити виконання СПФМ вимог законодавства у сфері запобігання та протидії під час здійснення його діяльності.

Невиїзні перевірки

Невиїзна перевірка проводиться у приміщенні суб’єкта держфінмоніторингу на підставі отриманих від СПФМ інформації, матеріалів, документів (у паперовій чи електронній формі), їх копій та/або витягів з них, даних відеоархіву та письмових пояснень (п. 23 Порядку № 662).

Місцем проведення такої перевірки є приміщення суб’єкта держфінмоніторингу, тобто Мінфіну.

Для проведення невиїзної перевірки суб’єкт держфінмоніторингу надсилає СПФМ запит про надання документів або інформації, що міститься в них, необхідних для проведення перевірки, за формою додатка 1 до Порядку. № 662.

Запит має бути оформлений як вихідний лист, підписаний керівником суб’єкта держфінмоніторингу (його заступником) та направлений СПФМ засобами поштового зв’язку рекомендованим листом або у вигляді електронного документа на електронну пошту СПФМ (за наявності).

Оформлення результатів перевірок

За результатами проведеної перевірки складається акт за формою (п. 45, 46 Порядку № 662):

• додатка 4 до Порядку № 662 – якщо проводилась виїзна перевірка;
• додатка 8 до Порядку № 662 – якщо проводилась невиїзна перевірка.

Акт складається у двох примірниках. Другий примірник вручається СПФМ (надсилається йому поштою).

Якщо СПФМ не погоджується з фактами, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення до акта протягом 5 р. д. з дати отримання акта (п. 54 Порядку № 662).

Відповідальність за недотримання законодавства

За порушення у сфері фінмоніторингу, допущені СПФМ, можуть застосовуватися заходи відповідальності, встановлені ст. 32 Закону № 361, а саме:

• письмове попередження;
• анулювання ліцензії та/або документів, що дають право на провадження діяльності в установленому законодавством порядку;
• покладання на СПФМ обов’язку відсторонення від роботи посадової особи СПФМ;
• застосування штрафу.

Розміри штрафів, які можуть накладатися на СПФМ, наведено у ч. 5 ст. 32 Закону № 361. Наведемо деякі з них у табл. 2.

Таблиця 2. Розміри штрафних санкцій за порушення у сфері фінмоніторингу

Крім того, посадові особи СПФМ можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 166⁹, 166¹¹, 188³⁴ КУпАП.