Укладаємо договір про надання фіндопомоги засновнику

Різні види фінансової допомоги в бухгалтерському та податковому обліку

Поворотна фіндопомога від засновника як спосіб поповнення грошових коштів

Для кого ця стаття: для сільгосппідприємств, які збираються надати фінансову допомогу засновнику, директору або своєму працівнику.

Із цієї статті ви дізнаєтеся: про порядок оформлення відносин у разі надання грошової допомоги (зі зразком договору позики), істотні умови договору, відсотковість чи безвідсотковість користування коштами.

Хоч як прописуй правила, а життя та обставини диктують свої. Повсякденною є ситуація, коли засновник, директор або рядовий працівник звертається до роботодавця з проханням надати йому фінансову допомогу. Підприємство приватної форми власності має змогу вільно розпоряджатися своїми коштами, зокрема надавати їх у позику працівникам. Тож у цій консультації розглянемо юридичний аспект надання фінансової допомоги, вимоги до наповнення змісту договору, а також з’ясуємо, чи може юридична особа, яка не є фінансовою установою, надавати позику під відсоток. Про податковий та бухгалтерський аспекти таких правовідносин читайте «Підприємство надає поворотну фіндопомогу засновнику: акценти бухобліку».

Законодавче підґрунтя

Визначення фінансової допомоги наведено у пп. 14.1.257 Податкового кодексу (далі – ПК). Така допомога може бути як поворотною, так і безповоротною (далі – ПФД та БФД відповідно).

ПФД – це сума коштів, яка надійшла платнику податків у користування за договором, що не передбачає нарахування відсотків чи інших видів компенсацій як плату за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

БФД – це, зокрема, сума коштів, що передана платнику за будь-яким договором (дарування, позики тощо).

Прояснимо деякі моменти стосовно ПФД. Зазвичай для надання грошей фізособам використовують договір позики (гл. 71 Цивільного кодексу, далі – ЦК). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості (ст. 1046 ЦК).

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним.

Утім окрема норма ПК (пп. 14.1.267) містить визначення позики – грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами (крім нерезидентів з офшорним статусом) позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернути та сплатити відсотки за користування. У зв’язку із цим виникає таке запитання.

Чи може юрособа, яка не є фінансовою установою, надати позику?

Так, може. Пояснимо нашу відповідь.

Хоча ч. 1 ст. 4 Закону від 12.07.01 р. № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 2664) відносить надання коштів у позику до фінансових послуг, які надаються фінустановами, а також коли це прямо передбачено законом, фізособами-підприємцями (ч. 1 ст. 5), передбачена можливість установлення порядків надання окремих фінансових послуг юрособами, що не є фінустановами (ч. 4 ст. 5). Тобто окремим законом або нормативно-правовим актом державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінустанов та ринків фінансових послуг, може визначатися право надання позики не фінансовою установою, а будь-якою юрособою.

Таким актом є розпорядження Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.06 р. № 5555 (далі – Розпорядження № 5555), яким дозволяється надання коштів у позику (лише на умовах фінансового кредиту) юрособами, які не є фінансовими установами. Такі позики регулюються цивільним законодавством, з урахуванням вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, юридична особа, котра не є фінансовою установою, може надавати грошові позики за власний кошт.

Форма та істотні умови договору

Договір позики обов’язково укладається у письмовій формі, якщо (ст. 1047 ЦК):

• сума договору становить не менше 10 НМДГ (170 грн.);
• позикодавцем є юрособа, незалежно від суми позики.

Тобто договір позики, який укладається між юрособою (роботодавцем) та засновником/працівником, повинен мати письмову форму.

Нотаріальне посвідчення договору позики не вимагається, але за бажанням однієї із сторін його можна засвідчити у нотаріуса.

Істотними умовами договору є загальноприйняті (ст. 180 Господарського кодексу):

• предмет;
• ціна;
• строк дії.

Предметом договору можуть бути гроші або речі, визначені родовими ознаками. Крім того, грошові зобов’язання повинні виражатися у гривнях.

Чи можна отримати позику не у гривні, а в іноземній валюті від нерезидента?

Так, можна. При цьому слід дотримуватися законодавства про валютне регулювання. Основним документом є Положення, затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.04 р. № 270, яким визначено низку правил, а саме:

• позика видається тільки у безготівковій формі (п. 1.4);
• договір треба зареєструвати в НБУ до моменту фактичного отримання позики, а в тексті передбачити, що він набуває чинності з моменту або не раніше його реєстрації (п. 1.7, 1.16);
• позика отримується тільки через уповноважений банк, що надав згоду на обслуговування операцій за таким договором. Незареєстрований договір не обслуговується (п. 1.8).

Під ціною договору слід розуміти відсотки за користування грошима. Позикодавець має право одержати від позичальника відсотки від суми позики, якщо інше не встановлено договором чи законом (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Розмір та порядок отримання відсотків визначається у договорі. Якщо договором не визначено розміру відсотків, то це не означає його безоплатність. Тоді відсотки сплачуються на рівні облікової ставки НБУ. Починаючи з 07.09.18 р. облікова ставка НБУ становить 18 % річних. Зазвичай відсотки сплачуються щомісяця до дня повернення запозичених коштів.

Згідно з Розпорядженням № 5555 юрособи – не фінансові установи мають право надавати позику тільки на умовах фінансового кредиту. Згідно зі ст. 1 Закону № 2664 фінансовим кредитом вважаються кошти, що надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Отже, укладання кредитного договору має на меті одержання прибутку у вигляді відсотків за користування коштами. Таку саму мету мають фінустанови, але звичайна юрособа до них не належить.

З огляду на норми ЦК, Закону № 2664, Розпорядження № 5555 не рекомендуємо суб’єкту господарювання, який не є фінустановою, надавати кошти у позику під відсотки. Аналогічну думку висловили податківці у листі від 11.02.13 р. № 1990/6/17-1216.

Як у договорі позики прописати, що він є безпроцентним?

На те, що позика надається без нарахування відсотків, слід прямо вказати в договорі. Інакше договір eважатиметься процентним (ст. 1048 ЦК). Крім того, договір є безпроцентним, якщо (ч. 2 ст. 1048 ЦК):

• він укладений між фізособами на суму, що не перевищує 50 НМДГ (850 грн.), та не пов’язаний із підприємницькою діяльністю жодної зі сторін;
• позичальникові передано речі/предмети, визначені родовими ознаками.

При формулюванні умови про безвідсотковість позики рекомендуємо вказати, що розмір відсотків за користування коштами становить 0 % або кошти надаються на безвідсотковій основі, тобто під 0 %. Так виконується вимога ст. 1048 ЦК про зазначення розміру відсотків за договором, але їх нарахування не здійснюється. Тому договір не визнається кредитним.

Чи можна на підприємстві затвердити власні правила надання позики працівникам?

Так, можна. Кожне підприємство має право самостійно розробити та затвердити наказом керівника порядок (положення, правила) надання позики співробітникам. У ньому варто конкретизувати критерії, за якими розглядається звернення працівника про отримання певної суми коштів, строк такого погодження, відповідальний структурний підрозділ тощо.

Утім незалежно від порядку попереднього погодження надання позики, установленого на підприємстві, сторони повинні зафіксувати домовленість шляхом укладення договору позики.

Питання про строк дії договору сторони також вирішують самостійно. Мінімального або максимального строку дії договору позики ЦК не встановлює. Тож позику можна надати як на місяць, так і на декілька років.

Повернення позики

Точного строку повернення позики ЦК не визначає, а відносить це питання на розсуд сторін шляхом визначення у договорі (ч. 1 ст. 1049).

Загалом договором можна передбачити повернення суми позики повністю до призначеного строку або у розстрочку рівними частинами. Безпроцентна позика може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не передбачено договором (ч. 2 ст. 1049 ЦК).

Позика вважається поверненою у момент її передачі кредиторові або зарахування коштів на його банківський рахунок, якщо інше не передбачено договором позики. У договорі можуть прописуватися різні варіанти повернення позики, такі як:

• повернення через касу підприємства (діють обмеження у 50 тис. грн.);
• внесення коштів через відділення банку на поточний рахунок підприємства;
• утримання із зарплати працівника після її оподаткування. Працівник у такому разі підтверджує розмір такого утримання шляхом підписання договору позики, який містить цю умову.

Якщо за договором позичальник мав обов’язок повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилась до повернення (ст. 1050 ЦК).

Окрім того, якщо позичальник не може виконати свій обов’язок із повернення грошей, зокрема, через відсутність позикодавця у місці виконання зобов’язання або його ухилення від прийняття боргу, позичальник має право скористатися депозитом нотаріуса (ст. 537 ЦК). Тоді він повертає борг шляхом внесення належних коштів на депозит будь-якого обраного нотаріуса.

Отже, детальний порядок і строк повернення позики визначається сторонами на власний розсуд в умовах договору. Передусім слід керуватися умовами договору, а якщо там не конкретизовано той чи інший нюанс – нормами ЦК.

Які наслідки чекають на позичальника в разі несвоєчасного повернення позики?

Позичальник, який своєчасно не повернув позику на вимогу позикодавця, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо іншого розміру відсотків не встановлено договором чи законом (ст. 625, 1050 ЦК).

Інші нюанси

У разі неповернення боргу за нотаріально посвідченим договором позики позикодавець може звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості згідно з п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконання написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.99 р. № 1172.

У разі смерті позичальника позикодавець має шість місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, на пред’явлення своїх вимог до спадкоємців щодо позики. Це правило застосовується незалежно від настання строку вимоги (завчасно). Якщо ж позикодавець не знав і не міг знати про смерть позичальника, то строк пред’явлення вимоги спадкоємцям становить один рік від настання строку вимоги щодо погашення боргу (ст. 1281 ЦК).

Зразок договору позики грошових коштів доступний до завантаження див. нижче.

Для надання грошей фізособам використовують договір позики, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості. Договір укладається у простій письмовій формі та не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

На підтвердження укладення договору позики можна навести розписку позичальника (довільної форми, написану власноруч) або інший документ, який підтверджує передачу позикодавцем грошей. На безвідсотковість позики необхідно прямо вказати в договорі, інакше він автоматично стає відсотковим.