Допуск сотрудника к работе без трудового договора

Сторони спору

Позивач – підприємець; відповідач – Управління органу Держпраці.

Обставини справи

У період із 13.09.16 р. по 16.09.16 р. орган Держпраці провів позапланову перевірку підприємця на предмет дотримання загальних вимог законодавства з питань праці. У ході перевірки було виявлено, що в підприємця працюють два співробітники без оформлення трудового договору. 07.10.16 р. органом Держпраці була винесена постанова, відповідно до якої підприємця визнано винним у правопорушенні, передбаченому абзацом другим ч. 2 ст. 265 КЗпП (фактичне допущення до роботи без оформлення трудового договору), і накладено штраф у розмірі 30 МЗП – 87 000 грн. (за двох неоформлених співробітників). Крім того, за результатами перевірки за цим фактом був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП. Суд, який відбувся 24.10.16 р., визнав підприємця винним і наклав штраф за порушення ч. 3 ст. 41 КУпАП у розмірі 8 500 грн. Це рішення суду набуло законної чинності. Підприємець не погодився з тим, що на нього наклали ще й фінансові санкції, і звернувся до суду з вимогою скасувати постанову органу Держпраці. Суд першої інстанції виніс постанову на користь позивача. Проте суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та виніс постанову на користь відповідача. Тоді підприємець звернувся до Верховного Суду України.

Позиції сторін

Позивач. Згідно зі ст. 61 Конституції ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Позивач уже притягався до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 41 КУпАП, і його не можуть притягти до відповідальності за це саме порушення згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Відповідач. Постанова про накладення штрафу згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 265 КЗпП прийнята правомірно, оскільки штраф, накладений органом Держпраці на позивача, є фінансовою санкцією, тобто іншим видом відповідальності, ніж штраф за скоєння адмінправопорушення, передбаченого КУпАП.

На чиєму боці суд

Суд виніс рішення (Постанова ВСУ від 21.12.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 78771378) на користь підприємця – постанова про накладення штрафу згідно з абзацом першим ч. 2 ст. 265 КЗпП була визнана незаконною і скасована.

Аргументи суду

1. Виходячи зі змісту ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП штрафи, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП, належать до фінансових санкцій і не є адміністративно-господарськими санкціями, установленими гл. 27 Господарського кодексу.

2. Відповідальність за фактичне допущення до роботи без оформлення із працівником трудового договору (контракту) передбачена також ч. 3 ст. 41 КУпАП.

3. Ключовою відмінністю між нормами двох вищеназваних статей є суб'єктний склад правопорушення. Одночасно до відповідальності можуть бути притягнуті юрособа як роботодавець (за ст. 265 КЗпП) і посадова особа цієї юрособи (ст. 41 КУпАП). Проте в разі притягнення до відповідальності підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і ч. 3 ст. 41 КУпАП суб'єкт відповідальності – один.

4. Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені в ч. 2 ст. 265 КЗпП. А оскільки диспозиції [тобто частина норми, яка указує на необхідну або заборонену поведінку суб'єкта. – Ред.] цих двох норм у частині визначення правопорушення – однакові, а обставини, що послужили підставою їх застосування до позивача, – ідентичні, то правопорушення, зазначені в ч. 3 ст. 41 КУпАП та абзаці другому ч. 2 ст. 265 КЗпП, належать до адміністративної відповідальності. У цій справі рішення суду про притягнення до адмінвідповідальності набуло законної чинності, тому, згідно зі ст. 61 Конституції, на позивача не може накладатися ще й штраф за порушення норми абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Висновок

Підприємець не може бути притягнутий за одне й те саме порушення до одного виду відповідальності. Якщо підприємець уже притягнутий до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП, на нього не можуть накласти ще й фінансові санкції згідно із ч. 2 ст. 265 КЗпП