Звільнення призовника після закінчення строку трудового договору

Чи можна звільнити працівника, призваного на строкову військову службу, після закінчення строку трудового договору?

Припинення трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (у зв’язку із закінченням його строку) із працівником, призваним на військову службу, можливе лише після закінчення проходження військової служби (закінчення особливого періоду). І ось чому.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

Передбачені ст. 119 КЗпП гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. На разі це є сформованою правовою позицією, відображеною, зокрема, у постанові ВС від 13.06.18 р. у справі № 813/782/17.

Тому між працівником, прийнятим на військову службу, та роботодавцем зберігаються трудові відносини, а працівник лише увільняється від виконання обов’язків із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період служби.

Але ж у цій ситуації із працівником укладено строковий трудовий договір, а відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку його дії. Тобто, уклавши строковий трудовий договір, працівник дав добровільну згоду на його припинення у строк, визначений сторонами у трудовому договорі.

Держпраці неодноразово надавала роз’яснення щодо звільнення цієї категорії працівників. Зокрема, у листі від 26.11.15 р. N 4979/0/4.1-06/6/ДП-15 зазначено, що законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин із працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин. Припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору із працівниками, призваними на військову службу, можливе лише після закінчення проходження військової служби.

На перший погляд, це суперечлива позиція, оскільки, можна вважати, що гарантія, передбачена ст. 119 КЗпП, поширюється лише на звільнення з ініціативи власника. Але, на думку автора, така позиція держоргану є правильною, оскільки у ст. 119 КЗпП не йдеться про те, що гарантія стосується лише звільнення з ініціативи власника (ст. 40, 41 КЗпП).

Тому звільнення працівника, призваного на строкову службу, можливе як за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), так і за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП), оскільки це буде волевиявленням працівника, а згідно з Конституцією України примусову працю заборонено. Проте звільнення за власним бажанням без поважних причин неможливе в разі укладення строкового трудового договору (ст. 39 КЗпП). Дострокове розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника можливе лише з поважних причин, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Отже, припиненням строку дії трудового договору буде строк закінчення строкової військової служби. Нагадаємо, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Однак у такому разі виникає й інше запитання: чи не трансформується такий строковий трудовий договір у безстроковий? Адже відповідно до ст. 39¹ КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

На думку автора, ні, не трансформується з таких причин:

• по-перше, згідно зі ст. 39¹ КЗпП строковий трудовий договір може стати безстроковим за одночасного виконання двох умов: 1) жодна зі сторін трудового договору не вимагає його припинення; 2) трудові відносини фактично тривають після закінчення строку трудового договору. У нашій ситуації ці умови не виконуються.
• по-друге, у разі військової служби тривають не трудові відносини, а лише гарантії, які випливають із ст. 119 КЗпП.

Щоб уникнути непорозумінь, Держпраці пропонує роботодавцям у день закінчення строку трудового договору видати відповідний наказ та вжити заходів щодо ознайомлення з ним працівника, наприклад направити його копії поштою на відому адресу. У повідомленні слід зазначити, що після закінчення строкового трудового договору працівник не буде допущений до роботи, а після закінчення військової служби він буде звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП і має з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки та остаточного розрахунку.