Правило 1. Створення резерву гарантійних зобов'язань (далі – гарантійний резерв) не є обов'язковим. Це випливає із загального контексту П(С)БО 11. Він створюється на розсуд підприємства і головне – за наявності підстав для його формування (якщо має місце реалізація продукції або товарів із тривалим строком експлуатації, за якими підприємство надає гарантійне обслуговування). За якою методикою і з якою періодичністю визначатиметься цей резерв – підприємство визначає самостійно і фіксує це в обліковій політиці. Зазвичай резерв нараховується з певною періодичністю (щомісяця, щоквартально або щорічно) у відсотках від обсягу реалізації продукції (товарів) за відповідний період.
Правило 2. Сума гарантійного резерву враховується за кредитом субрахунка 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»:
У формі № 1 сума гарантійного резерву відображається в рядку 1660 «Поточні забезпечення».
Правило 3. Якщо підприємство, яке раніше не нараховувало гарантійний резерв, почне це робити з 01.01.15 р., це вважатиметься зміною облікової політики. В обліку така зміна відображається точно так, як і виправлення помилки минулих років (п. 12.1, 12.2 П(С)БО 6). Хоча в цій ситуації можливий і інший варіант. Якщо, на думку підприємства, коригування нерозподіленого прибутку здійснити не можна, тоді облікова політика починає застосовуватися тільки після дати її зміни (тобто резерв можна буде нараховувати тільки з 01.01.15 р.) (п. 13 П(С)БО 6).
Для цілей податкового обліку після 1 січня 2015 року операції зі створення, використання та коригування гарантійного резерву у платників податку на прибуток, які для визначення об'єкта оподаткування: