Облік витрат та калькулювання собівартості продукції бджільництва

Із цієї статті ви дізнаєтеся: як правильно вести облік витрат та розрахувати собівартість продукції бджільництва залежно від напрямку розведення й утримання бджолосімей, який може бути розплідницьким, медовим, медово-запилювальним та запилювальним.

Що можна зробити на практиці: скориставшись нашими рекомендаціями, грамотно відобразити всі витрати, пов’язані з виробництвом продукції бджільництва, та визначити рівень фактичних витрат на одиницю продукції для установлення найбільш прийнятної ціни реалізації.

Облік витрат у бджільництві

Нормативне регулювання організації обліку витрат у бджільництві здійснюється відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132 (далі – Методрекомендації № 132). Зауважимо, що ці Методрекомендації можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам П(С)БО (лист Мінфіну від 29.09.09 р. № 31-34000-20-5/26023).

Так, облік витрат на бджільництво ведеться за окремими аналітичними рахунками (залежно від виробничого напрямку галузі) за дебетом субрахунка 232 «Виробництво», за номенклатурою статей витрат. Оскільки кожне підприємство визначає перелік статей самостійно, виходячи з норм Методрекомендацій № 132 і технологічних особливостей бджільництва рекомендуємо здійснювати облік у розрізі таких статей:

• «Витрати на оплату праці», до якої включається основна і додаткова заробітна плата, нарахована пасічникам та іншим працівникам (наприклад, сторожам);
• «Відрахування на соціальні заходи (соціальний внесок)», у якій відображається нарахування ЄСВ на зарплату працівників бджільництва;
• «Корми», де відображається вартість меду і цукру, що використані для годівлі бджіл;
• «Засоби захисту бджіл», куди входить вартість ветеринарних препаратів і дезинфікуючих засобів, застосованих для утримання та лікування бджолосім’ї;
• «Амортизація», де наводяться суми амортизаційних відрахувань на пасічне обладнання й будівлі, які використовують для потреб бджільництва;
• «Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів», куди входять суми на оплату праці працівникам, зайнятим ремонтом пасічного обладнання та будівель, вартість послуг сторонніх і власних ремонтних майстерень;
• «Послуги електро- та водопостачання», де накопичується вартість спожитої електроенергії та водопостачання;
• «Інші прямі витрати», де відображаються інші витрати, безпосередньо пов’язані з утриманням бджіл (вартість різних матеріалів, малоцінного пасічного інвентарю, що витрачені на потреби бджільництва протягом року, тощо);
• «Загальновиробничі витрати», куди відносять витрати на оплату праці ветлікарів, амортизацію, утримання й поточний ремонт приміщень, автотранспорту загальновиробничого призначення, заходи з охорони праці та ін. Протягом звітного періоду такі витрати накопичують на субрахунку 912 «Загальновиробничі витрати тваринництва» рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». У кінці звітного періоду вони розподіляються між об’єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат або із застосуванням іншої бази розподілу згідно із прийнятим на підприємстві Положенням про облікову політику і відносяться з кредиту рахунка 91 у дебет рахунка 23.

Витрати, які не включаються до виробничої собівартості продукції (адміністративні, збутові та інші витрати операційної діяльності), відображаються за дебетом відповідних рахунків (92–94).

Облік бджолосім’ї разом з вуликами, рамками та іншим інвентарем ведеться на аналітичному рахунку «Сім’ї бджіл» субрахунка 212 або 213 залежно від виду оцінки. Мед оприбутковують проведенням Дт 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» – Кт 232. Залишок меду у вуликах для зимівлі бджіл спочатку оприбутковують записом Дт 27 – Кт 232, а потім списують на витрати виробництва з бджільництва записом Дт 232 – Кт 27 (на кінець року відображається як незавершене виробництво).

Нагадаємо, при первісному визнанні сільгосппродукція та додаткові біологічні активи можуть оцінюватися (п. 9 та 12 П(С)БО 30 «Біологічні активи») або за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати, або за виробничою собівартістю відповідно до П(С)БО 16.

Калькуляція собівартості окремих видів продукції бджільництва

Об’єкти обліку витрат і калькуляційні одиниці визначаються за виробничим напрямком, обраним підприємством. Повний їх перелік, наведений у додатку 1 до Методрекомендацій № 132, включає такі об’єкти обчислення собівартості та калькуляційні одиниці, що їм відповідають:

• неплідна матка, матка плідна, пакети з бджолами (рої), стільники бджолині – 1 шт.;
• мед, віск бджолиний – 1 ц;
• прополіс – 1 кг;
• рій – 1 шт.;
• яд бджолиний (сирець), пилок квітковий, маточне молоко – 1 г;
• стільникова рамка – 1 шт.;
• запилення культур – 1 га.

Методрекомендаціями № 132 установлено такі правила калькулювання собівартості продукції бджільництва (п. 9.24):

• у розплідницькому напрямку об’єктом калькулювання є собівартість нових бджолосімей, уся інша продукція вважається побічною та виключається із загальної суми витрат. Собівартість однієї бджолосім’ї визначають діленням витрат, що залишилася, на кількість отриманих бджолосімей;
• у медовому напрямку собівартість окремих видів продукції (мед, нова бджолосім’я тощо) розраховується шляхом розподілу загальної суми витрат за видами продукції пропорційно до їх вартості. Собівартість приросту кількості стільників обчислюється за собівартістю топленого кондиційного воску. Гніздовий стільник розміром 435 х 300 мм відповідає 140 г, стільник розміром 435 х 230 мм – 110 г, магазинний стільник розміром 435 х 145 мм – 70 г воску;
• у медово-запилювальному напрямку (див. приклад) із загальної суми витрат на утримання бджіл виключають витрати на запилювальні бджолами культури. Яку частина витрат слід виключити, у Методрекомендаціях № 132 не зазначено. Однак на практиці в господарствах цей розмір коливається в межах 20–40 % витрат, що відносяться на бджільництво, а за плодово-ягідними насадженнями, насінниками конюшини і люцерни – 40–60 %. Проценти розподілу витрат установлюються з урахуванням розміру площ запилювальних культур. Собівартість решти продукції калькулюється за методикою, установленою для медового напрямку;
• у запилювальному напрямку всі витрати на утримання бджіл (за мінусом вартості отриманого меду, воску та іншої продукції бджільництва, яка в даному випадку є побічною) відносяться на собівартість запилених культур пропорційно до площі, яку вони займають.

Витрати бджільництва на запилення сільгоспкультур списуються виходячи з кількості бджолосімей, які беруть участь у запиленні. Для цього агроном, бригадир та/або пасічник складають розрахунок щодо використання бджолосімей, для підготовки якого можна скористатися нормами із табл. 1. У разі використання більшої кількості бджолосімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на вартість запилювальної культури, не збільшують.

Таблиця 1. Норми запилення сільськогосподарських культур*

Собівартість продукції, яка визнана побічною, не калькулюється, а в обліку така продукція оприбутковується за справедливою вартістю, тобто сумою, за якою можна продати актив або сплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (абзац третій п. 11 П(С)БО 16).

Зауважимо, що до валового виходу меду, який підлягає калькулюванню, включають не лише вилучений з вуликів мед, але й той, що залишився у вуликах для зимівлі бджіл.

Приклад

Сільгосппідприємство, яке має в звітному році 140 бджолосімей, використало їх для запилення: смородини – 10 га, гречки – 20 га, ріпаку – 45 га. Припустимо, що загальна сума витрат на утримання бджіл за звітний рік становила 140 000 грн. У результаті було отримано таку продукцію: мед – 40 ц, віск – 1,5 ц, прополіс – 0,2 ц.

1. Розподілимо витрати між запиленими культурами.

При розрахунку собівартості отриманої продукції в першу чергу із загальної суми витрат необхідно виключити ту їх частину, яка припадає на культури, що запилюються. Тобто на вирощування в господарстві смородини, гречки та ріпаку (див. табл. 2).

Таблиця 2. Розподіл витрат між запиленими культурами

Таким чином, 39 000 грн. зі складу загальних витрат списуються на запилені сільгоспкультури, тобто відносяться в дебет субрахунка «Рослинництво» рахунка 23. А до собівартості решти продукції бджільництва включають 101 000 грн. (140 000 грн. – 39 000 грн.). Саме ця сума розподіляється між собівартістю отриманої продукції бджільництва (меду, воску, прополісу) пропорційно до цін їх реалізації.

2. Обчислимо собівартість продукції бджільництва (див. табл. 3).

Таблиця 3. Калькулювання собівартості отриманої продукції

(грн.)

На практиці трапляється, що у господарстві протягом сезону бджолосімей перевозять на різні поля або переміщують вулики частинами. Наприклад, на одному полі було 14 вуликів, потім туди довезли ще 7, згодом 10 з них перевезли на інше поле, а 4 – у сади тощо. У такому випадку доцільно розрахувати собівартість 1 вулико-дня (витрати на один вулик за один день запилення) і, виходячи із цього, списати витрати на рослинництво. Як приклад див. табл. 4.

Таблиця 4. Розподіл витрат виходячи з кількості вулико-днів

(грн.)

Висновки

1. Витрати бджільництва на запилення сільськогосподарських культур слід розподіляти до обчислення собівартості продукції рослинництва. Крім того, для запобігання будь-яких непорозумінь у наказі про облікову політику підприємства слід зафіксувати розмір прямих витрат, що відносяться на запилення сільгоспкультур.
2. Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу загальної суми витрат, уключаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно до її вартості.