Установлення інвалідності: що має пам’ятати кадровик

Більше за темою:

Приймаємо на роботу осіб з інвалідністю: правила, пільги, нюанси

Як оскаржити розрахунок санкцій від Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку

Військово-обліковий документ: чи потрібний для встановлення інвалідності

З 1 січня 2025 року в Україні запрацювала система оцінювання повсякденного функціонування особи. Важливо, що при визначенні інвалідності оцінюється не лише діагноз людини, а те, як її стан впливає на здатність виконувати повсякденні дії та брати участь у житті суспільства.

Доволі поширеним є уявлення, що наявність певного діагнозу автоматично означає інвалідність. Проте як і раніше, так і в новій системі мають оцінюватися обмеження життєдіяльності. Тобто не лише сам факт порушення структур та функцій організму, а вплив цього на повсякденне життя людини. 

Діагноз ≠ інвалідність: що це означає?

Інвалідність – це не просто хвороба чи наслідки травми, а стійкі обмеження у функціонуванні, які заважають людині самостійно виконувати основні життєві завдання.

Тобто медичний діагноз сам по собі не означає встановлення інвалідності. Важливо не лише те, що людина має певне захворювання, а як це захворювання впливає на її можливість працювати, пересуватися, спілкуватися, доглядати за собою тощо.

Чи завжди після видалення органу встановлюється інвалідність?

Втрата органу сама по собі не завжди означає значні обмеження у повсякденному житті. Інвалідність встановлюється не за фактом хірургічного втручання, а за рівнем порушень функціонування організму після нього.

Апендектомія (видалення апендикса) – поширена операція, яка суттєво не впливає на життєдіяльність людини. Після відновлення людина може нормально працювати, займатися повсякденними справами, тому інвалідність у такому випадку не встановлюється.

Ампутація обох нижніх кінцівок – суттєво впливає на здатність людини пересуватися, виконувати повсякденні дії та працювати без сторонньої допомоги. У таких випадках інвалідність встановлюється безстроково.

Ключове правило: якщо після втручання людина не має значних обмежень у повсякденному функціонуванні, інвалідність їй не встановлюють. Якщо ж втрата органу або частини тіла суттєво впливає на можливість самостійного життя, інвалідність може бути встановлена.

Як працює система оцінювання?

У системі оцінювання повсякденного функціонування рішення про направлення на оцінювання, якщо для цього є медичні підстави, ухвалює лікуючий лікар.

Як лікар ухвалює рішення?

Лікар керується чіткими критеріями направлення на проведення оцінювання, визначеними постановою КМУ від 15.11.2024 № 1338. Зокрема, він оцінює:

• наявність стійких або незворотних порушень здоров’я;
• вплив захворювання на повсякденне функціонування.

Чи потребує людина реабілітаційних або соціальних заходів?

Це не стосується випадків проведення повторного оцінювання (тобто коли людині раніше було встановлено інвалідність на строк до повторного оцінювання). У такому разі на повторне оцінювання мають направити для перевірки підстав для продовження або скасування статусу.

Чому лікар може відмовити в направленні?

Якщо лікар не видає направлення, це означає, що:

• немає достатніх медичних підстав – стан людини не відповідає критеріям направлення на проведення оцінювання, визначеним постановою КМУ від 15.11.2024 № 1338;
• потрібне додаткове спостереження – захворювання не спричинило значних порушень або стан може покращитися після лікування або реабілітації.

Що робити, якщо ви не погоджуєтесь із рішенням?

Якщо людина вважає, що їй неправомірно відмовили у направленні, вона може:

• звернутися до іншого лікаря для проведення повторного обстеження;
• залишити скаргу керівництву закладу охорони здоров’я або на гарячу лінію МОЗ.

Важливо: система оцінювання спрямована на об’єктивну оцінку функціональних можливостей людини, а не лише її діагнозу. Якщо у вас є суттєві обмеження в повсякденному функціонуванні, ви маєте право вимагати об’єктивного розгляду вашої справи.

Що потрібно знати?

Оцінювання проводиться індивідуально, з урахуванням вимог законодавства, зокрема Критеріїв встановлення інвалідності, і базується на конкретному функціональному стані людини. Під час нього визначається наявність порушень структур та функцій організму, у тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, а також ступінь обмеження життєдіяльності.

Якщо людина незгодна з результатом оцінювання, вона має право оскаржити рішення експертної команди.

Якщо ж стан людини змінюється з часом (наприклад, погіршується), вона може повторно звернутися до лікуючого лікаря для розв'язання питання про нове направлення на оцінювання. 

Отримати соціальну підтримку людина може не лише тоді, коли має статус інвалідності. У медичній сфері практично всі послуги та їх надання не залежать від наявності чи відсутності такого статусу в людини, а від потреб людини. Аналогічний підхід поступово впроваджується і в інших сферах - соціальній, освітній, сфері зайнятості тощо.

МОЗ

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm