СГ уклав з ОМС договір сервітуту про право користування чужою земельною ділянкою: що з платою за землю

Більше за темою:

Сервітут: навіщо і коли його оформлюють

Установлення земельного сервітуту: роль та повноваження місцевої влади

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує.

Податковий кодекс (далі – ПК) визначає, що платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (ст. 269 ПК).

Плата за землю справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 ПК).

Договірні відносини щодо користування земельними ділянками визначаються цивільно-правовими угодами, зміст та порядок укладення яких регулюється Земельним кодексом (далі – ЗК) та Цивільним кодексом.

Водночас норми ПК поширюються виключно на цивільно-правові угоди в частині надання у тимчасове платне користування земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

ПК не містить норм податкового регулювання відносин в частині реалізації принципу платності користування землею за договорами земельного сервітуту.

Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ч. 1 ст. 98 ЗК).

Установлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ч. 3 ст. 98 ЗК).

У разі укладення договору земельного сервітуту, власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, а також має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч. 3, 4 ст. 101 ЗК).

Таким чином, у суб’єкта господарювання, який уклав з органом місцевого самоврядування (органом виконавчої влади) договір земельного сервітуту як на платній так і безоплатній основі, не вбачається підстав для виникнення у порядку, визначеному положеннями розд. XII ПК, податкових зобов’язань з плати за землю за земельні ділянки (їх частини), щодо яких встановлено земельний сервітут на користь таких суб’єктів.

Сторони договору земельного сервітуту можуть встановити розмір плати, який нормами ПК не регулюється.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області