Роботодавець не виплачує зарплату: як діяти

Стягнення помилково виплаченої зарплати

Облік зарплати та розрахунків із працівниками

Право на заробітну плату, не нижчу від установленої законом, а також на своєчасне одержання винагороди за працю гарантується частинами четвертою і шостою ст. 43 Конституції України і частиною першою ст. 2 КЗпП, а також статтями 21 і 22 Закону «Про оплату праці».

Відповідно до частини другої ст. 2 КЗпП це право реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Проте часто працівники стикаються із ситуацією, коли роботодавець не лише не виплачує заробітну плату, а й не дає гарантій щодо виплати протягом найближчого часу.

У випадку невиплати роботодавцем заробітної плати захистити свої права можна у позасудовому або судовому порядку.

У позасудовому порядку необхідно:

• звернутися до роботодавця із заявою про виплату заробітної плати, а також про компенсацію втрати її частини у зв’язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Право на таке звернення гарантується ст. 34 Закону «Про оплату працю»;
• звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її наявності) без обмеження будь-яким строком. Трудовий спір підлягає розгляду, якщо працівник самостійно або за участі профспілкової організації не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах із роботодавцем.

Комісія зобов’язана розглянути спір у 10-денний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати його представник.

У разі незгоди з рішенням комісії його можна оскаржити у суді в 10-денний строк з дня вручення виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню роботодавцем у триденний строк після закінчення строку.

У судовому порядку працівник може звернутися до суду в рамках:

• наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є безспірною);
• позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

Безперечно, звернення до суду є гарантованим і найефективнішим способом захистити своє право на отримання заробітної плати. При цьому працівник має право звернутися до суду без обмеження строку. Для цього потрібно подати заяву до суду першої інстанції за місцезнаходженням роботодавця або за місцем реєстрації заявника.

Заява подається у письмовій формі та має містити докази:

• перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад, засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);
• підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

При зверненні до суду з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати судовий збір не сплачується.

Якщо роботодавець не видає документ про суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, необхідно звернутись до суду із клопотанням про витребування доказів. Подібне клопотання може бути заявлене та вирішене судом винятково в позовному провадженні.

За загальним правилом рішення суду підлягає примусовому виконанню після набрання ним законної сили.

http://pl.dsp.gov.ua