Більше за темою:
Кредит-нота від нерезидента: маркетингові послуги чи знижка?
Відповідно до п. 185.1 Податкового кодексу (далі – ПК) об’єктом обкладення ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК.
Постачання послуг згідно з пп. 14.1.185 ПК – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2, 186.3 і 186.31 ПК (п. 186.4 ПК).
Статтею 5 ПК визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПК та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 ПК.
Інші терміни, що застосовуються у ПК і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Нормами ПК не визначено терміну «кредит-нота».
За загальними приписами кредит-нота – це розрахунковий документ, в якому міститься повідомлення, яке направляється однією із сторін (постачальником), що перебуває у розрахункових відносинах, іншій стороні (покупцеві) про запис у кредит рахунку останньої певної суми через настання обставини, що створила у іншої сторони право вимоги цієї суми.
Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь покупців (організацій, які придбавають товари у постачальника), які є винагородою за досягнення певних економічних показників та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника.
Згідно з пп. 14.1.108 ПК маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
Оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються постачальником продукції (робіт, послуг), спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі виплати визнаються як оплата маркетингових послуг.
Отже, при виплаті продавцем-нерезидентом кредит-ноти у вигляді винагороди у грошовій формі (бонусу, мотиваційних виплат) покупцю-резиденту об’єктом обкладення ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а винагорода у грошовій формі (бонуси), в свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.
Місцем постачання маркетингових послуг відповідно до п. 186.4 ПК є місце реєстрації постачальника таких послуг, тобто у даному випадку митна територія України.
Таким чином, у покупця-резидента при отриманні від продавця-нерезидента винагороди в грошовій формі (бонусу) у зв’язку з досягненням відповідних показників виникають податкові зобов’язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу).
Базою обкладення ПДВ, відповідно до п. 188.1 ПК, у цьому випадку буде сума отриманої винагороди (сума бонусів).
З метою визначення порядку оподаткування отриманої підприємством кредит-ноти, яка зменшує суму зобов’язання покупця-резидента перед постачальником -нерезидентом за поставлений товар потрібно врахувати, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до п. 190.1 ПК, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розд. III Митного кодексу (далі – МК), з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Базою оподаткування для тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для яких встановлені максимальні роздрібні ціни, що ввозяться на митну територію України, є максимальна роздрібна ціна таких товарів без урахування ПДВ.
Датою виникнення податкових зобов’язань ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ПК).
При цьому для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ПК (п. 198.2 ПК).
Згідно з п. 201.12 ПК документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Частиною 1 ст. 257 МК визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.
Особливості подання загальної декларації прибуття та декларації тимчасового зберігання визначені у главах 28 і 37 МК.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК із моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 266 МК декларант зобов’язаний, зокрема:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого МК;
2) на вимогу митного органу забезпечити пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Частинами 4 та 5 ст. 266 МК визначено, що у разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену МК відповідальність за невиконання обов’язків декларанта, передбачених ч. 1 ст. 266 МК, несе утримувач митного режиму.
У разі декларування товарів непрямим митним представником передбачену МКУ відповідальність за невиконання обов’язків декларанта, передбачених ч. 1 ст. 266 МК, несе такий непрямий митний представник.
Оскільки декларантом до митного оформлення було подано документи, які підтверджували відомості, внесені до митних декларацій, то підстави для зміни цих відомостей у митних деклараціях відсутні, а тому відсутні і підстави для коригування податкового кредиту, визначеного на підставі митної декларації.
ЗІР, категорія 101.04