Більше за темою:
Якщо працівник знаходиться в укритті під час повітряної тривоги та не має можливості продовжувати там свою роботу, то відповідно до ст. 34 КЗпП для такого працівника має бути оформлений простій. Згідно з вимогами ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). На умовах, передбачених в трудовому договорі та/або в колективному договорі, оплата за час простою може здійснюватися у більшому розмірі (ст. 91 КЗпП, ст. 15 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про оплату праці»).
Керівники державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, можуть самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (постанова КМУ від 07.03.2022 № 221).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Зазначене положенняст. 113 КЗпП має застосовуватись саме у випадку виникнення виробничої ситуації.
Коли під час перебування в укритті у працівника зберігається можливість виконувати його робочі завдання, то впроваджувати простій немає підстав чи потреби, а оплата праці повинна здійснюватись на загальних підставах.
Схiдне міжрегiональне управлiння Держпрацi