Як можна притягнути до матеріальної відповідальності працівника

Виконання працівниками трудових обов’язків, як правило, пов’язане з використанням майна роботодавця – обладнання, інструменти тощо. Досить часто працівники ставляться до наданого майна не дуже обережно, як того хотів би роботодавець. Це, в першу чергу, стосується поширеної в умовах військового стану дистанційної або надомної роботи, коли працівники працюють із засобами роботодавця поза робочими приміщеннями, які можуть бути погано пристосовані для роботи. То як же роботодавцю захистити свої права у разі завдання шкоди? Саме з таким питанням звернувся до Міжрегіонального управління директор ТОВ «Б», розташованого у Донецькій області, пан Михайло. Заступник начальника відділу управління з питань праці Наталя Морозова роз’яснила кого і як можна притягнути до матеріальної відповідальності.

Загальні засади та умови притягнення до матеріальної відповідальності працівників передбачено статтею 130 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відшкодування повної вартості зіпсованого чи знищеного майна роботодавця можливе, якщо з працівником укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Проте, не з кожним такий договір можна укласти – працівник повинен займати посаду або виконувати роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено Постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР № 447/24 від 28.12.1977 (Перелік № 447). Але лише наявність посади, яку займає працівник, у Переліку №447, не вважається достатньою підставою для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні обов’язки зі збереження переданих йому цінностей. Для укладення договору про матеріальну відповідальність необхідно, щоб виконання трудових обов’язків було безпосередньо пов’язане зі збереженням довірених цінностей.

У лютому 2021 року до КЗпП України було внесено зміни щодо можливості укладення договорів на повну матеріальну відповідальність з працівниками, які виконують роботу за трудовим договором про дистанційну або надомну роботу. Як правило, роботодавець надає дистанційним працівникам  засоби для виконання трудових обов’язків (наприклад, комп’ютер, принтер). Місце, яке працівник обрав для виконання трудових обов’язків, може бути погано пристосованим для таких потреб, і ризик втрати чи пошкодження майна зростає. Пунктом 2 статті 135¹ КЗпП України передбачено можливість укладення договору про повну матеріальну відповідальність з надомниками та дистанційними працівниками незалежно від того, чи містяться їх посади і роботи у Переліку №447. Крім того, стаття 134 КЗпП України окремим випадком повної матеріальної відповідальності передбачено ситуацію, коли шкоду завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих дистанційному чи надомному працівнику у користування. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному Кодексом.

Який алгоритм дій роботодавця у разі завдання шкоди його майну?

Першим кроком після виявлення шкоди має бути її документальне оформлення. Далі необхідно запропонувати   відповідальному за майно працівнику надати пояснення щодо виявленого незбереження майна.

Розмір шкоди, завданої з необережності, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей. Якщо шкода завдана розкраданням, нестачею, умисним знищенням чи пошкодженням майна, її розмір визначається за цінами на аналогічні товари, що діють на день відшкодування шкоди. Якщо розмір шкоди не перевищує середньомісячного заробітку, шкода відшкодовується шляхом відрахувань із заробітної плати, про що видається окремий наказ. Наказ потрібно прийняти не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди. Зауважимо, що розмір відрахувань не може перевищувати 20 відсотків від кожної виплати. Якщо шкода перевищує цей розмір, вона має відшкодовуватися протягом декількох місяців. Шкода, що перевищує середньомісячний заробіток працівника, стягується за позовом роботодавця до суду.

https://smu.dsp.gov.ua