Допуск працівника до роботи без укладання трудового договору: для різних систем оподаткування – різна адмінвідповідальність

За вчинення правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження (абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП). Водночас для фізичних осіб – підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, за вчинення такого правопорушення законом передбачена санкція у вигляді штрафу.

Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом фізичної особи – підприємця до Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення штрафу.

У цій справі посадові особи ДПС провели фактичну перевірку господарської діяльності позивачки, за результатами якої на підставі акта перевірки прийнято постанову про накладення штрафу на фізичну особу – підприємця за порушення нею вимог законодавства про працю (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідно до норм абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП за вчинення такого правопорушення фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження, а не штрафу, як це мало місце у спірних правовідносинах.

КАС Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій скасував, ухваливши нове рішення – про відмову в задоволенні позову.

Суд вказав, що встановлені у цій справі обставини та наявні в ній матеріали не доводять того, що станом на момент проведення фактичної перевірки діяльності ФОП податковим органом та на дату складання акта за результатами такого заходу контролю, прийняття відповідачем спірної постанови про накладення на позивачку штрафу трудові відносини між працівницею та вказаною ФОП були оформлені у встановленому законом порядку.

Крім того, доводи позивачки про порушення процедури проведення податковим органом фактичної перевірки у вигляді неповідомлення про таку перевірку та про її результати не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, оскільки за нормами п. 80.1 Податкового кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), а також було встановлено, що для ознайомлення та підписання акта перевірки суб’єкт господарювання не з’явилася, про що здійснений відповідний запис у такому акті.

Разом із цим суди попередніх інстанцій все ж визнали протиправною і скасували оскаржену позивачкою постанову з тих підстав, що за вчинене нею порушення законом передбачена санкція у вигляді попередження, а не штрафу.

Однак Верховний Суд вважає цей висновок таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на помилковому застосуванні норм абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП, які передбачають санкцію у вигляді попередження за вчинені у спірних відносинах порушення законодавства про працю лише для фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, тоді як за змістом наявних у справі матеріалів позивачка до таких суб’єктів не належить, вона перебуває на загальній системі оподаткування і не є платником єдиного податку будь-якої з його груп.

Постанова Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 240/7766/23 (адміністративне провадження № К/990/17736/24).

Верховний Суд

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm