Виклик працівника до суду та правоохоронних органів: гарантії, компенсації, облік часу

У цій статті розглянемо таке досить поширене на практиці питання: чи зберігається середній заробіток за час відсутності працівника на робочому місці через виклик до суду або інших компетентних органів та як відображати цей час у табелі обліку робочого часу?

Суди та правоохоронні органи можуть викликати осіб у зв’язку з матеріалами, що перебувають у провадженні цих органів, а громадяни зобов’язані з’являтися на такі виклики.

Порядок викликів і відповідальність осіб за нез’явлення врегульовано нормами:

• Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК);
• Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК);
• Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС);
• Кодексу про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Процесуальні норми зобов’язують особу прибути за викликом до відповідного органу в зазначений ним день і час. Тому в разі виклику працівника до судового чи правоохоронного органу роботодавець зобов’язаний увільнити його на цей час від роботи.

Але передусім з’ясуємо, куди саме може викликатися працівник. Щодо судових органів більш-менш зрозуміло, а от поняття «правоохоронні органи» є досить широким.

Які органи належать до правоохоронних

Згідно зі ст. 1 Закону від 23.12.93 р. № 3781-ХІІ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (далі – Закон № 3781) до правоохоронних органів належать:

• органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у ЗСУ;
• Національне антикорупційне бюро;
• органи охорони державного кордону;
• органи доходів і зборів;
• органи та установи виконання покарань;
• слідчі ізолятори;
• органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони;
• інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Крім того, працівник може бути викликаний у справах про адміністративні правопорушення, які можуть розглядатися не лише судами, а й іншими органами, перелік яких визначається ст. 213 КУпАП. Серед них:

• адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
• виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад та їх посадові особи;
• органи Національної поліції, органи державних інспекцій.

Категорії справ

Далі визначаємо категорію справи, в якій може бути викликано працівника. Оскільки процесуальні кодекси дещо відрізняються, можливими є такі категорії справ:

1. Справи, що регулюються нормами ЦПК (цивільні, сімейні, трудові, земельні спори тощо).
2. Кримінальні справи процесуальні — права та обов’язки учасників регулюються КПК.
3. Справи про адміністративні правопорушення — права та обов’язки учасників регулюються КУпАП (найбільш поширені з приводу накладення стягнень за порушення правил дорожнього руху тощо). Справи про адмінправопорушення можуть розглядати не тільки суди, але й інші компетентні органи, підвідомчість яких визначена гл. 17 КУпАП.
4. Адміністративні справи – права та обов’язки учасників регулюються нормами КАС. Адміністративні спори — це спори із суб’єктами владних повноважень, виборчі спори тощо.
5. Господарські спори — права та обов’язки сторін регулюються нормами Господарсько-процесуального кодексу (далі – ГПК). Виклик у цій справі працівника можливий, якщо він ще й займається підприємницькою діяльністю та відповідно зареєстрований як фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, оскільки господарські спори можуть виникати лише між суб’єктами господарювання.

Увага! Адміністративні спори та справи про адміністративні правопорушення — це різні категорії справ. Адміністративні спори — це спори із суб’єктами владних повноважень, виборчі спори тощо, а справи про адміністративні правопорушення пов’язані з посяганням на встановлений порядок управління, за що законом передбачено адміністративну відповідальність (наприклад, справи щодо порушень правил дорожнього руху, громадського порядку тощо).

Форма виклику або повідомлення

Підтвердженням виклику особи до суду та компетентних органів зазвичай може бути документ, але не завжди.

За розпорядженням головуючого судді секретар судового засідання повідомляє про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії шляхом надсилання судових викликів, повідомлень та повісток.

Порядок виклику до суду в цивільно-процесуальних справах, до яких, зокрема, належать трудові та сімейні справи, регулюється гл. 7 ЦПК. У справах, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства (справи, що виникають між фізичними особами та суб’єктами владних повноважень, до яких, зокрема, належать виборчі спори), процедура виклику визначається гл. 7 КАС.

Виклики в адміністративному та цивільному процесах здійснюються судовими повістками про виклик і повістками-повідомленнями, які мають відповідати вимогам, установленим ст. 124 КАС, ст. 74 ЦПК. Проте осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів і перекладачів можуть повідомити або викликати до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (ч. 6 ст. 74 ЦПК).

Зокрема, ст. 124 КАС передбачено, що судовий виклик учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

• за наявності в особи офіційної електронної адреси — шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
• за відсутності в особи офіційної електронної адреси — шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їхньої поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізособам-підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі.

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом врученням повістки, надсилання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику телефоном або телеграмою (ст. 135 КПК). Виклик у кримінальному провадженні здійснюються у формі повідомлення чи повістки про виклик, зміст якої має відповідати вимогам ст. 112, 137 КПК.

Відповідно до ст. 137 КПК у повістці про виклик має зазначатися:

• прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;
• найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв'язку;
• ім'я (найменування) особи, яку викликають, та її адреса;
• найменування (номер) кримінального провадження, у рамках якого здійснюється виклик;
• процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;
• час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;
• процесуальна дія (дії), для участі в якій викликають особу;
• наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, зокрема й можливість застосування приводу;
• передбачені КПК поважні причини, через які особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення;
• підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Аналогічний зміст відповідно до ст. 75 ЦПК має судова повістка про виклик до суду у цивільних справах.

У разі прибуття викликаної особи до правоохоронного органу службова особа цього органу робить відмітку про час перебування викликаної особи в цьому органі.

Однак законодавством не врегульовано порядок виклику працівника до інших компетентних органів, адже вручення повісток передбачається для виклику до суду та правоохоронних органів. Тому в разі виклику до інших компетентних органів такого документа може й не бути. Для уникнення спору слід попереджати працівника, щоб він надавав будь-який підтверджувальний документ — довідку, лист, перепустку тощо.

Витрати, пов’язані з викликом працівника до суду

Відповідно до ст. 86 ЦПК:

• витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи;
• добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення;
• компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача;
• якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також якщо сторона звільнена від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок державного бюджету;
• Порядок компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, визначено постановою КМУ від 27.04.06 р. № 590 (далі — Постанова № 590). Постановою № 590 затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ. Зокрема, передбачено граничний розмір компенсації витрат на залучення свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз.

Якщо обидві сторони в цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, то такі витрати компенсуються коштом держави в їх фактичному розмірі (п. 2 Постанови № 590). А відповідно до п. 4 Постанови №590 компенсація судових витрат у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів.

Відшкодування витрат у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення

Відповідно до ст. 122 КПК потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачується проїзд, винаймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а за відрив від звичайних занять — пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Експертам, спеціалістам, перекладачам оплачується проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного пункту. Крім того, їм має бути виплачено винагороду за виконану роботу, якщо це не є їхнім службовим обов’язком. Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, відшкодовує сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, установлених КПК.

Витрати, пов’язані з участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету. Порядок такого відшкодування передбачено Інструкцією про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою КМУ від 01.07.96 р. № 710 (далі — Інструкція № 710).

У кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в абзацах другому, третьому і четвертому п. 1 Інструкції № 710, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі (п. 7 Інструкції № 710).

Сума компенсації (відшкодування) за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Отже, з вищевикладеного зрозуміло: якщо йдеться про зазначені категорії справ, то середній заробіток за місцем роботи працівника не зберігається. За працівником зберігається лише місце роботи. Виклик до суду чи інших компетентних органів має бути документально засвідчений, щоб підтвердити відсутність працівника на робочому місці.

У табелі обліку робочого часу відсутність працівника на роботі в разі його виклику відображатиметься буквеним кодом «І» тобто «інші причини неявок».

На думку автора, видавати наказ про увільнення працівника на період відсутності не обов’язково, достатньо буде підтверджувального документа, щоб у табелі зробити відповідну відмітку.

Увага! З 2012 року (з набуттям чинності 13.04.12 р. КПК) середній заробіток за місцем роботи працівника, який викликається до суду, вже не зберігається.

Увільнення від роботи присяжного

Присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя (ст. 63 Закону від 02.06.16 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», далі – Закон № 1402). Вимоги до присяжного визначено ст. 65 цього Закону.

Відповідно до ст. 67 Закону № 1402 суд залучає присяжних до здійснення правосуддя в порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлене необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю. У такому разі роботодавець зобов'язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя. Відмова в увільненні від роботи вважається неповагою до суду.

Присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією (далі – ДСА).

Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями ДСА.

За присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання ними обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов'язків у суді затверджено наказом ДСА від 05.10.16 р. № 198, а в додатку до Порядку наведено форму довідки, яка видається присяжному в підтвердження, що він виконував свої обов’язки. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку присяжному за час виконання ним обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнта) з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Згідно з ч. 3 і 4 ст. 385 КПК роботодавець зобов'язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя на підставі письмового виклику, який має бути вручений присяжному під розписку не пізніше ніж за 5 днів до судового засідання. У виклику зазначається день, час і місце проведення судового засідання, права та обов'язки присяжного, перелік вимог до присяжних, а також підстави для увільнення їх від виконання обов'язків, припис про явку, а також обов'язок присяжного (чи іншої особи, яка одержала виклик для передання його присяжному) негайно повідомити суд про причини неможливості з'явитися.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що роботодавець за основним місцем роботи зобов’язаний увільнити присяжних від виконання посадових обов’язків без збереження середнього заробітку.

Інформативно! Законом від 07.07.10 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який втратив чинність частково, були передбачені крім присяжних і народні засідателі, а зараз залишилися лише присяжні.

Збереження середнього заробітку за місцем роботи

У ст. 275 КУпАП передбачено, що потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються в установленому порядку витрати, яких вони зазнали у зв’язку з явкою до органу (до посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За ними зберігається в установленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності з цієї причини.

Тому якщо працівника викликають до суду чи інших органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, як потерпілого, свідка, експерта, перекладача, то крім того, що відсутність на робочому місці цих працівників є поважною причиною, за ними за час їх відсутності зберігається середній заробіток. Якщо працівник належить до вищеперелічених категорій, у табелі обліку робочого часу його відсутність слід позначати буквеним кодом «ІН» як інший невідпрацьований час, передбачений законодавством. Але якщо працівник в адміністративній справі є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, його відсутність вважатиметься поважною причиною, але без збереження середнього заробітку. У такому разі в табелі обліку робочого часу його відсутність слід позначати буквеним кодом «І».

Як бачимо, існує колізія між Інструкцією № 710 та КУпАП. На думку автора, оскільки КУпАП має вищу юридичну силу, ніж Інструкція, затверджена постановою КМУ, застосовуються норми КУпАП.

І окремо звертаємо увагу, що в разі незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи питання компенсації розв’язується в порядку, передбаченому Законом від 01.12.94 р. № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Викладену вище інформацію щодо збереження заробітку та відображення причини відсутності працівника в табелі обліку робочого часу для наочності наведемо в таблиці.

Таблиця. Збереження заробітку та відображення відсутності працівника в табелі обліку робочого часу залежно від причин відсутності.