Утримання надміру виплачених відпусткових при звільненні

Спецтема «Відпустки: оформлення та облік»

При звільненні працівника підприємство зобов'язане виплатити всі суми, які йому належать: зарплату, компенсацію за дні невикористаної відпустки, лікарняні і т. д. Однак на практиці трапляється, що при звільненні, навпаки, потрібно провести утримання із зарплати працівника. Зокрема, таке можливе, якщо співробітник брав відпустку авансом до закінчення робочого року, тоді роботодавець має право утримати зайво виплачені відпусткові. Як провести таке утримання й відобразити цю операцію в бухгалтерському обліку, розповімо в консультації.

Чи завжди роботодавець може утримувати надміру виплачені відпусткові?

Право на утримання із зарплати працівника, який звільняється до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, закріплено в п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП і ч. 1 ст. 22 Закону № 504.

Однак таке утримання можна проводити не у всіх випадках. Цього не можна робити, якщо звільнення працівника пов'язане (ч. 2 ст. 22 Закону № 504):

• із призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невоєнну) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);
• переведенням з його згоди на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України (п. 5 ст. 36 КЗпП);
• відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
• змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
• виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);
• нез'явленням на роботу більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (п. 5 ст. 40 КЗпП);
• поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
• направленням на навчання;
• виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП);
• смертю працівника.