Штрафи управління Держпраці за використання праці кур’єрів

Сучасні сервіси доставки дозволяють відправляти та отримувати велику кількість товарів з допомогою послуг кур’єрів. В Україні з’явилися великі логістичні оператори, які доставляють звичайним фізособам їжу з ресторанів та товари з магазинів. Відвантаження товарів здійснюється за видатковими накладними, а товари доставляються фізособами, які не мають статусу ФОП.

Іноді великі підприємства залучають до отримання кореспонденції та матеріальних цінностей кур’єрів, офіційно їх не працевлаштовуючи. Водночас платники податків видають на таких осіб довіреності, які завіряються підписом керівника та печаткою підприємства, що свідчить про виконання такими особами певних завдань підприємства.

Оформлення довіреності зумовлене тим, що деякі види документів та матеріальних цінностей не можуть бути видані кур’єру без неї. Прикладом може бути отримання цінних та рекомендованих листів, побутових товарів, продавець яких попросить кур’єра розписатись у видатковій накладній та пред’явити документ, що підтверджує його право отримувати такі товари. Надалі контролюючий орган може перевірити, чи належно оформлені «кур’єри», та в разі порушення їхніх трудових прав – застосувати до платника податків штрафи. Розглянемо ризики для підприємства від використання ним кур’єрів та способи їх зменшення.

Як будуть перевіряти та виявляти?

Кур’єр може бути штатним працівником підприємства або ж не мати із підприємством жодних стосунків, крім виконання певних його завдань. Будь-яких питань до штатного працівника, який отримує матеріальні цінності за довіреністю, у контролюючого органу не виникне, що не можна сказати про позаштатних кур’єрів. Водночас виявити кур’єра, який не перебуває постійно на підприємстві, буде доволі складно, оскільки тактика інспекційного відвідування передбачає відвідування місцезнаходження платника податків та виявлення неоформлених найманих працівників на місці здійснення підприємницької діяльності. Зазвичай неоформлених кур’єрів виявляють в результаті: конфліктів між платниками податків, для яких вони виконують завдання, та їх конкурентами, які звертаються до управління Держпраці з відповідною заявою; скарг самих кур’єрів, які виконують завдання для підприємств; скарг покупців товару до управління Держпраці на дії кур’єрів або на товар, який ними було продано, що буде підставою для здійснення інспекційного відвідування.

З метою виявлення неоформлених найманих працівників контролюючий орган має право звертатися до інших юридичних осіб з відповідними запитами щодо надання інформації. Прикладом може бути надсилання контролюючим органом запиту до ПАТ «Укрпошта» для надання інформації щодо осіб, які отримували та надсилали рекомендовані цінні листи, бандеролі від імені платника податків. У такому запиті контролюючий орган має право просити надати документи, які підтверджують повноваження фізосіб, що отримували кореспонденцію. У відповідь на цей запит ПАТ «Укрпошта» може надати копію довіреності на кур’єра, який постійно отримує рекомендовані листи, які підтверджуватимуть зв’язок між платником податків та кур’єром.

Аналогічні запити контролюючий орган може надіслати до суду чи іншої державної установи для з’ясування, хто отримує кореспонденцію від імені платника податків та протягом якого строку. Якщо виявиться, що одна й та сама фізособа отримує кореспонденцію, така інформація може бути використана як доказ допуску платником податків до роботи найманого працівника без належного його оформлення. Надалі податковий орган на підставі ст. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.19 р. № 823, може надіслати отриману інформацію до управління Держпраці, яке і проведе інспекційне відвідування з метою перевірки таких фактів.

Які обставини свідчитимуть про наявність трудових відносин з кур’єром?

Про трудові відносини між підприємством та кур’єром свідчитиме:

• тривалий період «співпраці» між ними, а також систематичність надання кур’єром послуг, наприклад щоденно або декілька разів на тиждень;
• наявність у кур’єра фірмового одягу, який він одягає, здійснюючи доставку;
• наявність у платника податків найманих працівників, які виконують аналогічні функції та офіційно працевлаштовані (наприклад, у компанії, яка здійснює функції доставки товарів, є 20 офіційно працевлаштованих кур’єрів, водночас один виконує аналогічні функції без укладання трудового договору).

Такі обставини тлумачитимуться судом на користь контролюючого органу та призведуть до визнання застосування штрафу законним. Водночас якщо платник податків не здійснює підприємницької діяльності з доставки товарів та лише декілька разів користувався послугами кур’єра для доставки або отримання певних товарів, управлінню Держпраці буде складно довести факт наявності трудових відносин.

Які обставини свідчитимуть про відсутність трудових відносин з кур’єром?

Про відсутність трудових відносин між підприємством та кур’єром свідчитиме реєстрація кур’єра фізособою-підприємцем. У такому разі наявність будь-якої угоди між підприємством та ФОП свідчитиме про надання кур’єром послуг з метою виконання ним підприємницької діяльності.

Водночас платникам податків слід зважати, що ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування та перебувають на другій групі, не мають права надавати послуги юридичним особам. Для таких випадків вони мають обрати третю групу оподаткування. Якщо «єдинник» другої групи надавав послуги з отримання або надсилання кореспонденції, то він міг укласти договір надання таких послуг з керівником підприємства, який є фізичною особою (якщо кур’єр взагалі не працевлаштований на підприємстві).

Якщо ж управління Держпраці встановило наявність між підприємством та кур’єром довіреності на отримання матеріальних цінностей, кореспонденції, видачу товарів, то «єдинник» другої групи має зазначити про надання таких послуг юрособі у податковій декларації та додатково сплатити з них ПДФО.

Якщо кур’єр не був ФОП, але був оформлений на іншу посаду, ніж кур’єр, то він мав право виконувати такі обов’язки на підставі наказу керівника та посадової інструкції. Про ознайомлення з наказом та посадовою інструкцією свідчитиме підпис кур’єра.

А про незалежність кур’єра, навіть якщо він виконує послуги доставки систематично, свідчитиме факт виконання ним аналогічних послуг постачання товарів для інших компаній з такого самого сектора економіки (у такому разі факт систематичності надання послуг зменшить свій вплив на суд). У цій ситуації платник податків може щотижня укладати з кур’єрами цивільно-правові договори на випадок проведення інспекційних відвідувань управління Держпраці. Водночас наявність самих договорів не означає, що платник податків буде звільнений від відповідальності за фактичний допуск найманого працівника до роботи без належного оформлення, оскільки окрім наявності самого договору суд візьме до уваги інші вищезазначені фактори: строк дії договору; скільки разів платник податків проводив оплату за таким договором; які функції крім кур’єрських виконувалися кур’єром на підприємстві.

Що треба доводити платнику податків?

Довіреність, видана від імені юридичної особи на фізичну, підтверджуватиме наявність певних правовідносин між ними. Управління Держпраці вважатиме такі правовідносини трудовими, а самого кур’єра – найманим працівником, якого офіційно не прийняли на роботу, але фактично до неї допустили. У такому разі, платнику податків слід доводити суду несистематичність надання послуг кур’єром, надання їх багатьом підприємствам, що є свідченням здійснення ним підприємницької діяльності.

Факт офіційного працевлаштування кур’єра на будь-якому підприємстві, навіть на неповну ставку, буде доказом відсутності між ним та платником податків трудових правовідносин. У такому разі доказами будуть такі документи: витяг з ЄДРПОУ про реєстрацію кур’єра ФОП; договори постачання, надання послуг, укладені з іншими платниками податків; наказ про прийняття на роботу кур’єра до іншої юридичної особи; виписка з податкового органу про перерахування іншою юридичною особою до державного бюджету ЄСВ.

Ризики для підприємства та способи їх уникнення

Вдалим прикладом захисту прав платника податків у разі виконання фізособою разових функцій для підприємства є постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.19 р. у справі № 620/3465/18. Аналізуючи спірні правовідносини, суд зробив посилання на судову практику Верховного Суду щодо спорів платників податків та управління Держпраці про визнання цивільних правовідносин трудовими.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд узяв до уваги, що фізична особа виконувала для підприємства разові доручення з отримання сертифікатів. Водночас про разовість таких доручень свідчили дати отримання таких сертифікатів, кількість яких була незначною, що призвело до визнання правовідносин між підприємством та фізичною особою цивільно-правовими. Опинившись в аналогічній ситуації, платник податків може надати суду документи, що підтверджують отримання або відправлення фізособою кореспонденції або товарів протягом певного періоду часу. Вчинення невеликої кількості таких дій протягом більшого періоду часу буде свідченням наявності між платником податків та фізособою цивільних правовідносин, тоді як доволі часті дії фізособи протягом короткого проміжку часу будуть визнані судом як трудові.

Прикладом може бути отримання трьох матеріальних цінностей протягом календарного року, що буде свідченням виконання фізичною особою разових доручень підприємства. Наголошуємо, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ управління Держпраці зобов’язане довести правомірність застосування до платника податків штрафу. Отже, довести систематичність надання кур’єром послуг підприємству має управління Держпраці. За наявності в нього доказів лише декількох фактів отримання або відправлення кур’єром товарів суд не визнає такі правовідносини трудовими та скасує штраф управління Держпраці.

Як співпрацювати зі службами доставки товарів?

Іноді великі платники податків, які не мають власних кур’єрів для доставки своїх товарів, наймають ФОП або укладають з юридичною особою договір про їх постачання кінцевому покупцю. Водночас особа, з якою безпосередньо укладається договір, не доставляє товар кінцевому покупцю, а здійснює це через іншу фізособу. Прикладом може бути доставка їжі з ресторанів швидкого харчування, яку здійснює численна кількість кур’єрів фізичних осіб. У такому разі платникам податків слід пересвідчитися, що між юрособою або ФОП та фізособою, яка здійснює доставку безпосередньо, є цивільно-правовий або трудовий договір, на підставі якого така особа здійснює доставку.

Водночас управління Держпраці може не знати про наявність таких угод або не визнавати їх. Надалі воно може визнати таких кур’єрів найманими працівниками продавця товарів та застосувати до платника податків штраф.

Для захисту своїх прав та перед укладанням з компанією, що має велику кількість кур’єрів, договору постачання товарів платнику податків рекомендується зажадати в контрагента такі документи:

• витяг з ЄДРПОУ;
• свідоцтво платника єдиного податку або ПДВ;
• штатний розпис із зазначенням повної кількості найманих працівників та кількості годин, які вони працюють на підприємстві протягом календарного місяця;
• трудові договори між юрособою-постачальником та найманими працівниками.

Наявність таких документів у платника податків до укладання договору на систематичну доставку товарів дозволить йому пересвідчитися щодо належного працевлаштування найманих працівників. Надалі такі документи можуть бути пред’явлені інспекторові управління Держпраці під час інспекційного відвідування. Відсутність будь-якого із зазначених документів може свідчити про сумнівну репутацію контрагента та ризиковість будь-яких правовідносин із ним.

Висновки. Працевлаштування кур’єра: правила

Зважаючи на вищерозглянуту судову практику, платникам податків для захисту від штрафів управління Держпраці слід урахувати таке:

1. Факт складання юридичною особою на фізичну довіреності буде доказом наявності між ними правовідносин, які управління Держпраці може вважати трудовими.
2. Штатний працівник підприємства має право отримувати кореспонденцію та товари на підставі довіреності. З метою невизнання його сумісником рекомендується скласти для його посади посадову інструкцію, визначивши нею коло обов’язків, до яких входитимуть функції отримання листів та товарів.
3. Кур’єри, які працюють у платника податків без трудового договору, та кінцевий покупець можуть нести потенційні ризики для підприємства та використати факт неоформлення найманого працівника в разі конфліктних ситуацій.
4. Систематичне виконання кур’єром функцій для платника податків з відправки та отримання кореспонденції або товарів є свідченням наявності між ними трудових відносин.
5. Офіційне працевлаштування кур’єра в іншій компанії, надання ним аналогічних послуг іншим платникам податків буде свідченням здійснення ним підприємницької діяльності без державної реєстрації, що унеможливить наявність трудових відносин між ним та виробником товарів.
6. Перед укладанням угоди про доставку товарів з іншою юридичною особою платникам податків слід пересвідчитися, що така юрособа має належну кількість найманих працівників або укладених договорів з фізичними особами про доставку товарів.