Чи обов'язково підприємству-єдиннику формувати резерв відпусткових?

Запитання – відповіді

Підприємство перебуває на спрощеній системі оподаткування і сплачує єдиний податок за ставкою, передбаченою для третьої групи єдинників (5 %). Чи обов'язково такому підприємству в бухгалтерському обліку створювати резерв для оплати відпусток?

Чи має право юрособа – єдинник третьої групи не створювати резерв відпусткових, залежить від розміру підприємства (мікро- чи ні), а не від системи оподаткування, на якій воно перебуває.

Нагадаємо, до 2023 року юрособи – єдинники третьої групи мали право не формувати резерв на оплату відпусток за прямим винятком із пп. 2 п. 2 та п. 8 розд. І НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» як ті, що ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат згідно з податковим законодавством (п. 44.2, пп. 296.1.3 Податкового кодексу). Однак змінами, унесеними наказом Мінфіну від 12.01.2023 № 18 (чинний з 17.02.2023), їх вилучено з пп. 2 пп. 2 розд. І НП(С)БО 25. Тож після цього система оподаткування не має значення для вирішення питання щодо формування резервів у бухобліку.

Кому дозволено не формувати резерви та забезпечення в бухобліку?

Пункт 7 розд. І НП(С)БО 25 надає право відмовитися від формування резервів і забезпечень (зокрема, і від резерву на оплату відпусток) двом категоріям юросіб, зазначеним у  пп. 2 п. 2 розд. І НП(С)БО 25. Це ті, хто складає фінансову звітність за спрощеними формами № 1-мс та № 2-мс, а саме:

• мікропідприємства в розумінні ст. 2 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Для того щоб бути мікропідприємством, потрібно відповідати принаймні двом критеріям із трьох (на основі показників фінзвітності за рік, що передує звітному):
  1) балансова вартість активів – до 350 тис. євро включно;
  2) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 700 тис. євро включно;
  3) середня кількість працівників – до 10 осіб включно;
• непідприємницькі товариства.

Детально про те, які підприємства потрапляють до категорії мікро- і коли змінюється група, – у статті «Мікро, мале, середнє чи велике: навіщо треба визначати розмір підприємства» та прикладах від Мінфіну в статті «Як підприємству визначити категорію, до якої воно належить (мікро-, мале, середнє, велике)».

Тож, якщо єдинник належить до мікропідприємств, він має право відмовитися від створення резерву на оплату відпусток та інших резервів. Рішення про це слід зафіксувати в наказі про облікову політику.

Рекомендації, як правильно сформулювати це рішення, надано в статті «Формування резервів і забезпечень: для кого – обов'язок, а для кого – право?».

Тож, зважаючи на цей податковий момент, рекомендуємо мікропідприємствам – єдинникам третьої групи відмовитися від створення резерву відпусткових, прописавши це в обліковій політиці.

А ось підприємствам – платникам податку на прибуток вигідно формувати цей резерв, бо витрати на його формування вплинуть на фінрезультат – зменшать базу оподаткування.

Ще одна ремарка! Пам’ятайте, що витрати на створення резервів впливають на фінрезультат, а значить, і на чистий прибуток. Ухвалюючи рішення про виплату дивідендів, засновники орієнтуються якраз на чистий прибуток (вони зможуть розподілити як дивіденди не більше, ніж його сума). Тому цей нюанс також варто врахувати, якщо засновники планують нарахування дивідендів.