Формування в бухгалтерському обліку резервів і забезпечень – не просте завдання. Хто зобов'язаний їх створювати? Кому дозволено не вдаватися до цієї процедури і тим самим спростити облік? Як відмову від резервів і забезпечень прописати в обліковій політиці? Про це і розповімо далі.
Формування резервів і забезпечень, зокрема резерву сумнівних боргів, резерву оплати відпусток та інших, є обов'язковим для всіх комерційних підприємств незалежно від організаційно-правової форми і форми власності (природно, за наявності підстав для їх формування). Цей факт підтверджується такими нормами і листами:
Але із цього правила є винятки (див. далі).
Згідно з п. 7 розд. І НП(С)БО 25 від обов'язкового формування резервів і забезпечень звільняються дві категорії юросіб, зазначені в пп. 2 п. 2 розд. І НП(С)БО 25 (нагадаємо, що в цьому підпункті названо ті СМП, які подають спрощений фінансовий звіт за формами № 1-мс та № 2-мс). Ідеться:
1) балансова вартість активів – до 350 тис. євро включно;
2) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 700 тис. євро включно;
3) середня кількість працівників – до 10 осіб включно.
Докладно про те, які підприємства потрапляють до категорії мікро і коли відбувається зміна групи, – у статті «Мікро, мале, середнє чи велике: навіщо треба визначати розмір підприємства» та прикладах від Мінфіну «Як підприємству визначити категорію, до якої воно належить (мікро-, мале, середнє, велике)»;
Важливо! Раніше мала право не формувати резерви та забезпечення ще одна категорія – юрособи, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства, тобто єдинники третьої групи (саме їх відносять норми пп. 3 п. 291.4 та п. 44. 2 Податкового кодексу до тих, хто веде спрощений бухоблік доходів і витрат). Однак змінами, внесеними до НП(С)БО наказом Мінфіну від 12.01.2023 № 18 (чинний з 17.02.2023), цю категорію прибрали з пп. 2 п. 2 НП(С)БО 25. Тож зараз система оподаткування не має значення, вагомим є розмір. Тобто юрособи – єдинники третьої групи можуть не формувати резерви та забезпечення, лише якщо вони є мікропідприємствами (бо саме мікро надано таке право). Якщо ж підприємство мале, воно зобов’язане формувати резерви незалежно від системи оподаткування, на якій перебуває. |
Зазначеним категоріям підприємств (мікропідприємствам і непідприємницьким товариствам) на підставі п. 7 розд. І НП(С)БО 25 резерви можна не формувати, оскільки цей пункт дозволяє:
Своє рішення про те, формувати чи не формувати резерви і забезпечення, такі підприємства повинні зафіксувати в обліковій політиці.
Оскільки мікропідприємства і непідприємницькі товариства мають право не створювати резерви і забезпечення, рішення про це потрібно закріпити в наказі про облікову політику. Адже якщо нічого не прописати в обліковій політиці, вважатиметься, що резерви та забезпечення слід формувати (відмову від них не зафіксовано).
Прописати відмову від резервів мікропідприємство може буквально так, як це звучить у НП(С)БО 25:
«Не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо), а визнавати відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення.
Поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою».
Не буде помилкою, якщо сформулювати це коротко: «Не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів на оплату наступних відпусток працівників, виконання гарантійних зобов'язань, резерви сумнівних боргів та інші резерви та забезпечення».
Уважаємо, що так. Адже в п. 7 розд. І НП(С)БО 25 йдеться про те, що резерви можуть не формувати підприємства, дослівно: «...зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу...». Умови про те, що такі підприємства повинні фактично подавати саме спрощені форми № 1-мс та № 2-мс, у п. 7 розд. І НП(С)БО 25 – немає. І якщо, наприклад, мікропідприємство, зазначене в пп. 2 п. 2 розд. І НП(С)БО 25, за фактом замість форм № 1-мс та № 2-мс подає форми № 1-м та № 2-м, то воно від цього не перестане бути мікропідприємством. А отже, згідно з п. 7 розд. І НП(С)БО 25 матиме право не формувати резерви.
Утім, не виключаємо, що податківці можуть мати іншу думку. Тож теоретичний ризик негативних наслідків у разі використання «не своїх» форм фінзвітності існує. Тобто, якщо мікропідприємство скористалося формами для малих, контролери можуть розцінювати його як мале, і тоді відмова від створення резерву сумнівних боргів, резерву відпусткових не діятиме… Адже це прерогатива лише мікропідприємств. Уникнути такого ризику допоможе подача своїх форм, а для мікро це – форми № 1-мс і № 2-мс.