Формування резервів і забезпечень: для кого – обов'язок, а для кого – право?

11.04.2016 880 0 2

Для яких підприємств формування резервів і забезпечень є обов'язковим?

Формування резерву сумнівних боргів (далі – РСБ), а також інших резервів і забезпечень (включаючи резерв оплати відпусток) є обов'язковим для всіх комерційних підприємств незалежно від організаційно-правової форми і форми власності (природно, за наявності підстав для їх формування). Цей факт підтверджується такими нормами і листами:

за РСБ: п. 7 П(С)БО 10 (зобов'язує відображати в балансі поточну дебіторську заборгованість за чистою вартістю реалізації, яка дорівнює фактичній сумі такої заборгованості за мінусом РСБ), а також лист Мінфіну від 07.07.04 р. № 31-04200-01-29/12137;

за іншими резервами (забезпеченнями): п. 13, 14 П(С)БО 11 (зобов'язує створювати забезпечення, якщо в результаті минулих подій є вірогідність зменшення ресурсів підприємства), за резервом відпусток – додатково п. 7 П(С)БО 26 (зобов'язує створювати забезпечення під майбутні виплати працівникам, що підлягають накопиченню), а також листи Мінфіну від 21.03.06 р. № 31-34000-20-16/5770 та від 09.06.06 р. № 31-34000-20-25/12321.

Але із цього правила є винятки (див. далі).

Для яких підприємств формування резервів і забезпечень – це право, а не обов'язок?

З 24.07.15 р. набули чинності зміни, унесені до тексту П(С)БО 25 наказом Мінфіну від 18.06.15 р. № 573. І починаючи із цієї дати, згідно з п. 8 розд. І П(С)БО 25, від обов'язкового формування резервів і забезпечень звільняються СМП, зазначені в пп. 2 п. 2 розд. І П(С)БО 25 (нагадаємо, що в цьому підпункті названо ті СМП, які подають спрощений фінансовий звіт за формами № 1-мс та № 2-мс). Ідеться про дві категорії СМП, це:

СМП-юрособи, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства. До цієї категорії СМП, згідно з п. 44.2 Податкового кодексу (далі – ПК), належать тільки єдинники-юрособи з пп. 3 п. 291.4 ПК, тобто єдинники третьої групи;
СМП-юрособи – суб'єкти мікропідприємництва (незалежно від застосовуваної ними системи оподаткування). Це підприємства, у яких одночасно дотримуються два критерії: середня чисельність працівників за календарний рік не перевищує 10 чоловік, а річний дохід становить не більше 2 млн євро у гривневому еквіваленті за середньорічним курсом НБУ (ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу).

Зазначеним категоріям СМП на підставі п. 8 розд. І П(С)БО 25 резервів можна не формувати, оскільки цей пункт дозволяє:

не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів (на оплату майбутніх відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо), а визнавати відповідні витрати в періоді їх фактичного здійснення;
поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою (а не за чистою реалізаційною вартістю із створенням РСБ).

Своє рішення про те, формувати чи не формувати резерви і забезпечення, такі підприємства повинні зафіксувати в обліковій політиці.

Підприємство – суб'єкт мікропідприємництва та/або підприємство – платник єдиного податку третьої групи за фактом подає до органів статистики (а «прибутківці» – і до органу ДФС) не Спрощений фінансовий звіт СМП (форми № 1-мс та № 2-мс), а звичайний Фінансовий звіт СМП (форми № 1-м та № 2-м). Чи може це підприємство не формувати резерви?

Уважаємо, що так. Адже в п. 8 розд. І П(С)БО 25 йдеться про те, що резерви можуть не формувати СМП дослівно: «...зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу...». Умови про те, що такі СМП повинні фактично подавати Спрощений фінансовий звіт СМП, у п. 8 розд. І П(С)БО 25 – немає. І якщо, наприклад, суб'єкт мікропідприємництва, зазначений у пп. 2 п. 2 розд. І П(С)БО 25, за фактом замість форм № 1-мс та № 2-мс подає форми № 1-м та № 2-м, то він від цього не перестане бути суб'єктом мікропідприємництва. А отже, згідно з п. 8 розд. І П(С)БО 25, матиме право не формувати резерви. Те саме стосується і єдинників третьої групи.