Як покарати працівника за розголошення комерційної таємниці

Мотивом для написання цієї статті стало запитання слухача семінару, в якому йшлося про те, що на підприємстві стосовно окремих відомостей запроваджено режим комерційної таємниці. Нещодавно стало відомо про витік важливої інформації, чим скористалися конкуренти. На підприємстві впевнені, що винен у цьому конкретний працівник. Якими є можливі способи його покарання? Спробуємо розібратися.

Поняття комерційної таємниці

Зазвичай будь-яку інформацію, пов'язану з діяльністю підприємства, іменують комерційною таємницею. Але чи вся інформація вважається такою?

Визначення поняття «комерційна таємниця» надано в ч. 1 ст. 505 Цивільного кодексу (далі – ЦК) і в ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу (далі – ГК). Якщо їх узагальнити, то вийде, що комерційна таємниця – це відомості (інформація), що становлять для суб'єкта господарювання комерційну цінність, неправомірне розголошення яких може заподіяти йому шкоди. Комерційну таємницю віднесено до об'єктів права інтелектуальної власності (останній абзац ч. 1 ст. 420 ЦК).

Комерційній таємниці властиві такі ознаки, як інформативність, конфіденційність, комерційна цінність, захищеність інформації, що становить комерційну таємницю. Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними (див. рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.04.10 р. у справі № 2-719/10).

Які ж саме відомості становлять комерційну таємницю? За загальним правилом, суб'єкт господарювання самостійно визначає коло відомостей (об'єм інформації), що становлять для нього комерційну таємницю (ч. 1 ст. 36 ГК). Відповідно до ч. 2 ст. 505 ЦК комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру. Виняток становлять лише ті відомості, які згідно із законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Їх перелік наведено в постанові КМУ від 09.08.93 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».

Зважаючи на усталену практику, до комерційної таємниці належить така інформація:

• рівень прибутку та цінова політика;
• плани розвитку підприємства (бізнес-плани);
• відомості про укладені або заплановані договори;
• дані про контрагентів (постачальників і покупців);
• власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які не захищено авторським або патентним правом;
• власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження.

Працівник і комерційна таємниця

На жаль, у КЗпП взагалі не згадується таке поняття, як комерційна таємниця. Це ускладнює створення ефективної системи її захисту на підприємстві. Щоб визначити перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю, підприємство повинне розробити та затвердити відповідним наказом Положення про комерційну таємницю. Цей внутрішній нормативний акт має містити основні принципи регулювання та поводження персоналу з такою інформацією. Надалі, у разі виникнення конфліктної ситуації, він стане у великій пригоді.

Конфіденційна інформація має бути викладена так, щоб працівники мали чітке (що усуває неоднозначне тлумачення) уявлення, про які самі дані йдеться. Наприклад, якщо в Положенні про комерційну таємницю зазначено, що закритими є відомості про плани розширення виробництва та рівень цін на продукцію (без уточнення виду конкретних бюджетів, договорів тощо), то працівники можуть просто не зрозуміти, що ж саме вони мають тримати в секреті. І притягти їх до відповідальності в разі, якщо вони через незнання розголосили важливу інформацію, буде проблематично. Тому в Положенні про комерційну таємницю (додатку до нього) слід навести якомога докладніше весь перелік закритої інформації із зазначенням виду носія, сфери застосування та конкретного змісту інформації.

Крім того, можна окремо розробити та затвердити переліки відомостей, що становлять комерційну таємницю. Якщо ж підприємство займається діяльністю, пов'язаною з інженерними або комп'ютерними розробками, здійснює науково-дослідні або прикладні розробки та/або випускає технічну чи проектну документацію, рекомендується включити відповідний розділ до статуту підприємства. Окремо слід передбачити відповідні положення щодо комерційної таємниці у трудових договорах (якщо вони укладаються в письмовій формі) та посадових інструкціях працівників.

Злив інформації

Розголошення комерційної таємниці, визначення якого наведено в ч. 3 ст. 36 ГК, вважатиметься порушенням законодавства про працю лише в разі, якщо питання нерозголошення комерційної таємниці будуть закріплені в посадових інструкціях, трудових договорах із працівниками, правилах внутрішнього трудового розпорядку та у відповідних внутрішніх документах. На жаль, на практиці довести факт розголошення конфіденційної інформації конкретним працівником досить складно. Для того щоб звинуватити працівника в розголошенні інформації, працедавцеві слід зібрати якомога більше доказів його протиправної поведінки.

Такими доказами можуть бути: свідчення свідків, присутніх під час розголошення працівником інформації, що становить комерційну таємницю; дані відеозапису, який ведеться у приміщеннях, де дозволено доступ до матеріальних носіїв, що містять секретну інформацію. Працедавець не має права порушувати конституційне право працівників на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції, оскільки обмеження такого права допускається лише на підставі судового рішення (ст. 31 Конституції України).

За розголошення відповіси!

Згідно з ч. 6 ст. 36 ГК за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, установлену законом.

Матеріальна відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок розголошення комерційної таємниці працівником, вважається немайновою. Це випливає з абзацу третього п. 3 постанови ВСУ від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування морального (немайнового) збитку».

Проте згідно з ч. 2 ст. 130 КЗпП працівник відшкодовує лише пряму дійсну шкоду. До того ж, розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухобліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами (ч. 1 ст. 135³ КЗпП). Отже, законодавство про працю не передбачає можливості покладання на працівника матеріальної відповідальності за розголошення комерційної таємниці.

Дисциплінарна відповідальність. Розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за що передбачено дисциплінарне стягнення, визначене ч. 1 ст. 147 КЗпП: догана або звільнення.

Звільнити працівника за разове розголошення комерційної таємниці не можна. Проте можна оголосити догану, а в разі повторного розголошення – звільнити за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Проте слід ураховувати, що працівник може не погодитися з доганою й оскаржити її в судовому порядку протягом трьох місяців із дня, коли він дізнався про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП). Водночас працедавець зобов'язаний надати докази, які свідчать про те, що розголошені працівником відомості належать до комерційної таємниці і що ці відомості сталі відомі працівникові у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, і він давав підписку про їх нерозголошення.

Нагадаємо, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у т.ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, зокрема дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП).

І якщо на законодавчому рівні передбачено укладення контракту із працівником, то в ньому можна визначити додаткові, крім установлених чинним законодавством, підстави розірвання контракту. Це випливає з п. 17 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою КМУ від 19.03.94 р. № 170. Норми цього Положення не поширюються на керівників підприємств державної та комунальної форм власності. Тобто в контракті із працівником можна зазначити, що будь-яке розголошення комерційної таємниці є підставою розірвання контракту. У такому разі звільнення відбувається на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Цивільно-правова відповідальність. Усі питання, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної працівником унаслідок розголошення комерційної таємниці, мають розглядатися відповідно до загальних положень цивільного законодавства з урахуванням загального строку позовної давності – три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК). Найбільшу проблему у спорах про відшкодування заподіяного збитку внаслідок розголошення комерційної таємниці становлять:

• факт розголошення комерційної таємниці. Вона має бути унікальною та особливою, що значно спрощує доведення факту її розголошення. Зокрема, у судовій практиці був такий випадок: колишній працівник підприємства мав доступ до комерційної таємниці, між ним і працедавцем було укладено угоду про нерозголошення комерційної таємниці. Після звільнення цей працівник пішов працювати до конкурентів працедавця. Незважаючи на це, суд дійшов висновку, що немає правових підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди. Суд виходив з того, що обидві сторони у справі є дистриб'юторами однієї й тієї самої компанії – офіційного представництва іноземної компанії, тому мають рівні права на використання захищених об'єктів інтелектуальної власності торгової марки (див. рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.11 р. № 2-2668/11);
• визначення розміру заподіяної шкоди. Наприклад, позивач аргументував свою позицію тим, що розмір шкоди відповідає розміру отриманого прибутку підприємства-конкурента, якому було розголошено комерційну таємницю (див. рішення Сосновського районного суду м. Черкаси від 10.06.13 р. у справі № 1355/12).

Адміністративна відповідальність. Відповідно до ч. 3 ст. 164³ КпАП розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 9 до 18 НМДГ (від 153 до 306 грн.). Причому суб'єктами такого правопорушення можуть бути не лише посадові особи підприємств і приватні підприємці, але і громадяни, які не є підприємцями та вчинили винні діяння на користь третіх осіб. Протоколи щодо таких правопорушень складають органи внутрішніх справ (ст. 255 КпАП), а справи, пов'язані з такими правопорушеннями, розглядають місцеві суди.

Кримінальна відповідальність. Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку із професійною або службовою діяльністю, якщо воно здійснене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єктові господарської діяльності, карається штрафом від 1 тис. до 3 тис. НМДГ (від 17 тис. грн. до 51 тис. грн.) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ст. 232 Кримінальногоі кодексу, далі – КК).

Проте застосування кримінальної відповідальності може бути ускладнене тим, що КК стосовно злочинів, пов'язаних із комерційною таємницею, на відміну від інших правопорушень, не містить критеріїв визначення істотності завданої шкоди. Через це виникає запитання: а як же підприємство може покарати працівника за розголошення комерційної таємниці? Передусім підприємство має право звернутися із заявою про вчинене правопорушення до органу внутрішніх справ, зазначивши в ній особу правопорушника, у чому саме полягали неправомірні дії, а також орієнтовну суму завданої шкоди. Якщо кримінальне провадження все-таки не буде відкрите, то є шанс притягти винного до адміністративної відповідальності.

Що в перспективі

Слід зазначити, що проект Трудового кодексу (реєстр. № 1658 від 27.12.14 р.), до якого все ніяк не доходять руки наших народних обранців, відносить до переліку основних обов'язків працівника нерозголошення комерційної таємниці. Крім того, планується, що до додаткових належатимуть усі інші умови трудового договору, що стосуються, зокрема, застережень про нерозголошення комерційної таємниці. Причому окрему статтю проекту присвячено умовам трудового договору з нерозголошення комерційної таємниці.

До того ж, проектом Трудового кодексу пропонується нова підстава розірвання трудового договору з ініціативи працедавця – розголошення комерційної інформації, що стала відома працівникові, який підписав зобов'язання про її нерозголошення, у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, або якщо укладено трудовий договір з умовою про нерозголошення цієї інформації. А за пряму дійсну матеріальну шкоду, завдану внаслідок розголошення комерційної таємниці, планується притягувати працівників до матеріальної відповідальності в повному розмірі.